Повністю готовий до споживання бограч для військових готує настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці у селі Дубриничі отець Олег Григорик зі своїми парафіянами. Вони готують страву у казанку, фасують по реторт-пакетах і відправляють на передову.
Про те, як вийшло налагодити процес допомоги та які відгуки у військових щодо страви, о. Олег Григорик розповів у ефірі інформаційного дня “Суспільне Спротив”.
“Чому саме бограч? Це дуже гарна страва, яка поєднує у собі як перше, так і друге. Вона дуже ситна, калорійна, нею можна добре зігрітися, багато наших хлопців звикли до цієї страви. Багато з них отримують сухпайки від різних держав, але коли ти спробуєш своє, рідне, то це зовсім інша справа. Починали з плову, але плов густий, бограч легкий, ним легше взимку зігрітися й відгуки хлопців свідчать про те, що він дає багато енергії”, — так пояснює вибір страви для допомоги військовим отець Олег Григорик.
За словами священнослужителя, масове виготовлення бограча для військових вдалося налагодити наприкінці жовтня. До цього йому довелося експериментувати зі складом страви.
“Ніхто нам не хотів відкрити технологію і процес пастеризації у реторт-пакетах. Ми довго з дружиною експериментували, багато на це витратили продуктів, часу, нервів. В нас вже опускалися руки, “я не хочу, не можу, не виходить…”, але у підсумку, багатьма випробовуваннями ми дійшли до того, що почало вдаватися його готувати, пастеризувати. Останнє було найважчим: дійти до потрібної температури, до часу. Тому що одна справа пастеризувати в автоклаві в скляних банках, і зовсім інша справа — у реторт-пакетах. Сам виробник автоклави казав, що “вибачте, але наша книга рецептів, яку ми видаємо у комплекті призначена для скляних банок і вимусите навчитися самі на своєму досвіді”, — розповів о. Олег Григорик.
Він зазначив, що над приготуванням бограча кожного дня працюють від шести до дванадцяти людей.
“Наш день робочий починається з того, що кожного дня на 8 годину маємо літургію, після неї на дев’яту йдемо до класу, який є зараз таким цехом або мініфабрикою з виробництва бограча. Там готуємо продукти, чистимо картоплю, цибулю тощо. М’ясо попередньо ми замовляємо по 50-60 кілограм на тиждень. Ріжемо його, порізане складаємо у морозильну камеру. Перець болгарський в нас нарізаний стоїть ще з осені у людей по морозильних камерах. Сало так само вже нарізане. Кожного дня нарізаємо свіжу картоплю і цибулю, і кожного дня варимо бульйон, який ми доливаємо під час варіння бограча. Ми даємо чисту воду, але в іншому казанку варимо бульйон”, — каже отець Олег.
Допомога бограчем не єдина допомога отця Олега. Він розповідає, що у перші тижні після початку повномасштабного вторгнення провозив військовим автомобілі з-за кордону.
“Паралельно з варенням бограча, ми з моїм другом і духовним наставником, священником у моєму рідному селі Богдан, як багатодітні ми могли виїжджати за кордон, і з першого тижня війни ми почали їздити, щоб привозити з-за кордону автомобілі, на які так само шукали кошти у різних людей, наших заробітчан, людей доброї волі, які хотіли нам у цьому допомогти. Ми з іншими священниками пригнали 35 автівок, серед яких пожежний автомобіль, швидкі та автомобіль ритуальної служби. Автівки ми конкретно віддавали на ту військову частину, яка нас про це просила. Хлопці, які знають нас, або ми їх знаємо, кажуть, що нам потрібно джип, мікроавтобус тощо. І ми привозили те, що було справді потрібно для хлопців”, – розповів о. Олег Григорик.
