За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем) — Щедрий Вечір. За юліанським календарем — це день преподобної Меланії (Маланки)/, пише РІСУ.
Це заможна римлянка, яка жила в V столітті. У 14 років дівчину видали заміж. Разом зі своїм чоловіком вона присвятила життя Богові служінню. За молитвами Меланії відбувалося багато чудес. Жінки зверталися до неї в разі важких пологів.
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня (1 січня за юліанським календарем) носить назву Старого Нового року.
За традицією, у надвечір’я Нового року (тепер – 13 січня), як і на Святвечір, готувалася святкова вечеря, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: могли поєднуватися страви Святвечора і м’ясна їжа…
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан — напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це — «Голодна кутя», Богоявленне надвечір’я.
Щодо страв Щедрого вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м’ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів — вареники чи, як вони кажуть, «пироги».
Після вечері існував звичай “водити Маланку”. У деяких регіонах України він зберігся і до нині. Зокрема, на Буковині це особливро популярне дійство. А на Прикарпатті зберігся унікальний звичай “водити Маланку”, яких тут цілих 12!
