В юному віці, будучи свідком непорозумінь між своїми родичами, відмовився від усіх маєтків і пішов у монастир. Дуже скоро Сава навчився Псалтиря та інших Святих Книг. Незабаром стриї Сави прийшли до Сави і почали спокушати його, щоб повернувся у світ. Та сміливий юнак відіслав їх від себе і ще більше віддався подвижницькому життю.
І скоро, ще будучи юним, дорівнявся Сава чеснотами до старших братів. У тому монастирі перебував святий десять років. Тоді подався Сава до Єрусалиму поклонитися святим місцям і відвідати в навколишній пустині отців, що там жили, і для себе там же знайти пустельню. Увійшовши до монастиря святого Песаріона, Сава забажав ще строгішого життя. Чувши ж про Євтимія Великого, Сава подався до нього, просячи, щоб прийняв його до своєї лаври. Євтимій, зважаючи на вік Сави, відіслав його у послушництво до бр. Теоктиста. Тут довелося йому пережити ще одну спокусу від рідних, які вмовляли його повернути у світ. Та цього разу Сава різко сказав: «Якщо ви далі будете мене мучити, щоб від прекрасного воїнства Христового відвернувся, то не буду вас називати батьками своїми».
Коли закінчився десятий рік перебування Сави в тому монастирі, помер преподобний Теоктист. Через певний час, коли Саві було 30 років, попросив він тодішнього ігумена дозволу заради безмовнішого життя зачинитися в печері, що була при монастирі. Порадившись із Євтимієм, ігумен Логін дав дозвіл на цей монаший подвиг Саві.
Життя ж його в печері було таке: п’ять днів постив, нічого не куштуючи ані з печери не виходячи. Преподобний був безперервно зайнятий молитвою і працею, зокрема сплітав кошики. Через п’ять років такого способу життя, взяв його Євтимій Великий до своєї пустельні. Після смерті преподобного Євтимія, Сава відійшов в східну пустелю біля річки Йордан. На той час Саві було 35 років.
Одного разу, перебуваючи у своїх звичних нічних молитвах, Сава мав видіння ангела, що показував йому печеру, де той повинен поселитися. По деякому часі почало приходити до нього з різноманітних місць багато людей, які хотіли жити при ньому. Сава приймав усіх охочих. В скорім часі чисельність братів зросла до 70. Цікаво що сам Сава не був священиком і нікого з братів до чину священства не возводив. Згодом, неподалік повстала церква, куди Сава зі своєю монашою братією збирався на молитви.
За патріарха Салюстія Саву було хіротонізовано у пресвітери, хоч той і не хотів і тому назвали його «Освященний». Наслідував преподобний Сава святого Євтимія Великого, що кожного року звичайно відходив у пустелю і провадив там весь Великий Піст. Із Божою поміччю Саві вдалося створити монашу спільноту, поставивши над нею ігумена Теодосія, свого учня; сам же старшував над отцями-відлюдниками.
Перед своєю кончиною Сава пробув чотири дні, нічого не куштуючи, ані до нікого не говорячи. Прожив преподобний отець 94 роки, з яких 59 провів у пустині.
Отже, Сава Освященний передусім для нас є взором монашого і пустельницького життя, життя цілковито посвяченого молитві. Сава з малих літ любив спокій, що згодом проявилося у його діянні. Святий завжди шукав можливості відійти у самотнє місце і перебувати у безмовності. Попри майже постійну боротьбу з видимими і невидимими силами Сава зумів із Божою допомогою організувати монастир свого правила, яке по сьогодні славиться своєю строгістю і глибокою посвятою у служінні Богу та спасенні душ.
