З огляду на останні події навколо Української православної церкви Московського патріархату, її зв’язки з Російською православною церквою та кримінальні справи, порушені СБУ проти духовенства УПЦ у єдності з МП, здається, вже ніщо не зможе врятувати цю церкву від широкого суспільного осуду.
Про це в інтерв’ю програмі Факти ICTV розповіла доктор філософських наук, віцепрезидент Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович.
За її словами, в церкві є люди, які щиро вірять в Бога, які служать Богу, які є взірцем християнського милосердя, справедливості, але багато що про церкву говорять її очільники, тобто керівники. «З керівниками у цій церкві після смерті митрополита Володимира (Сабадана), напевно, не задалося», – говорить Людмила Филипович.
Релігієзнавиця переконана – не може бути ситуації, коли на твою країну нападає ворог, а ти не знаєш, як би це всістися і всидіти на двох стільцях.
І тут постає вибір: або зайняти державницьку позицію та захищати інтереси країни, або продовжувати духовні та персональні зв’язки з церквою країни-терориста.
«Ти або займаєш позицію і захищаєш інтереси своєї держави, або продовжуєш оці духовні, євхаристійні, організаційні, особистісні та персональні зв’язки з церквою, яка перебуває на території країни-агресора. Цій церкві неодноразово, знаєте, показували, роз’яснювали, що в такій ситуації так поводитися не можна. І хочу сказати, що до багатьох вдалося достукатися», – наголосила релігієзнавиця.
Як аргумент віцепрезидент Української асоціації релігієзнавців наводить інформацію про переходи парафій з УПЦ до Православної церкви України (ПЦУ). За її даними, від 24 лютого з-під юрисдикційного підпорядкування УПЦ МП до ПЦУ вже перейшли майже 700 парафій.
Проте загальна ситуація в Українській православній церкві, на думку Людмили Филипович, є кризовою. І, до речі, так думають і самі очільники церкви.
«Тому що скандали останніх днів, які з’ясувалися після обшуків, що були зроблені і в Києво-Печерській лаврі, і, зокрема, в Чернівецькій митрополії, свідчать про те, що церква перебуває у страшенному стані. Вона втрачає моральний авторитет. Як сказав один із моїх студентів: МП – мале підприємство, яке займається не наданням духовних послуг, не оберіганням людських душ, не опікою тих спраглих людей, яким потрібна допомога. Вона як служба з надання послуг. Треба похрестити, треба відспівати, а все це робиться в церкві за гроші», – зауважила доктор філософських наук.
Людмила Филипович наголошує: церква неодноразово переживала такі періоди, але це закінчувалося для церкви дуже і дуже сумно.
Саме тому не хочеться, щоб мільйони українців, які себе ідентифікують і пов’язують з Українською православною церквою, залишилися без духовного керівництва. Людмила Филипович вважає, що нині багато православних перебувають просто в стані страшенного розчарування.
«Я не знаю, як ця церква вийде з цієї страшної кризи. Чи будуть ухвалені якісь рішення? Чи як завжди – все спуститься на гальмах: десь комусь щось занесуть, пояснять, попросять, переконають, і будемо ми жити з цією пухлиною ще багато-багато років», – зауважила релігієзнавиця.
Людмила Филипович звертає увагу, що припинити діяльність релігійної організації можна або в результаті її саморозпуску, або за рішенням суду. Але юридичними особами у нас, згідно із законодавством, є не сама УПЦ МП чи будь-яка інша церква, а саме парафії. Тобто – низові ланки, які складаються зі священників на місцях та вірян. Тому навіть якщо Верховна Рада ухвалить закон про заборону Російської православної церкви та пов’язаних з нею організацій – питання в іншому: чи буде він виконуватися?
Попри все, сьогодні Росія сприймає УПЦ МП як органічну частину своєї церкви, вважає доктор філософських наук.
«Тому я не знаю, які аргументи УПЦ може віднайти, щоби переконати всіх у тому, що вони є автономними і незалежними, майже автокефальними. Зв’язки все одно збереглися. Ну і що, що ви не їздите на синоди до Москви. До Москви зараз не тільки на синоди не їздять. Навіть політичні діячі не їздять, до родичів нікого не пускають. Справа ж не в цьому. А річ у тому – якими документами ви керуєтесь у своїй діяльності», – сказала Людмила Филипович.
Вона розповіла, що на соборі УПЦ МП 27 травня посилалися на грамоту, яку отримали від Алексія II (колишнього патріарха Московського, – Ред.). І в цій грамоті першими рядками було написано, що УПЦ є частиною РПЦ.
«І спробуйте тепер заперечити. Чи вони не дочитали, чи вони не допрацювали ці речі. Ви можете заявляти все, що завгодно. Але ж ми судимо не по словах, а по діях», – наголосила Филипович.
Вона зазначає, що нині в УПЦ МП вже визнають в Україні не громадянську війну, а агресивну війну з боку Росії. Також у храмах відспівують воїнів, які загинули, та розповідають про вірян Української православної церкви, які нині на передовій захищають Україну.
Проте загальний настрій у церкві не змінився, особливо серед її керівництва.
«Вони 70 років були виховані, викохані саме в московській традиції, саме в доктрині цього “русского міра”. Вони й досі Україну сприймають як вторинну державу. Українська мова для них – помісь російської та польської. Вони повторюють абсолютно усі наративи, закладені в доктрину “русского міра”. Ну, і якщо їм не вистачило восьми років цієї війни, а тим більше – цих дев’яти місяців, значить це невиправно, це вже неможливо змінити. Вони з цим, напевно, мають і піти з цього життя», – наголосила Людмила Филипович.
Та все ж, на думку віцепрезидента Української асоціації релігієзнавців, шанси вийти з цієї кризи УПЦ МП має.
Релігієзнавиця сподівається на частину духовенства, яка усвідомлює і нинішню ситуацію, і місце та роль церкви в державі, яка воює за свою незалежність.
«Річ у тім, що церква – це як монархія. Там дуже жорстка дисципліна. І ви розумієте, що цей самий Онуфрій або Антоній, якщо ви скажете слово проти нього – так далеко вас зашле, що ви і не будете знати назви того населеного пункту, де будете творити нову парафію і опікуватися вірянами УПЦ», – вважає релігієзнавиця Людмила Филипович.
Доктор філософських наук також згадує історію світової релігії та порівнює з нинішнім часом.
«Раніше, коли хотіли когось з єпископів або лідерів церкви відзначити – казали: Іоан Золотоуст або Василій Великий. А зараз кажемо – Паша Мерседес. Розумієте, як змінилися акценти? Раніше ми в людях цінували мудрість, правильність рішень, справедливість, милосердя. А сьогодні, що ми цінуємо? Багатство, владу, приниження інших. Ми ж знаємо, хто такий Паша Мерседес», – говорить Филипович.
Така криза точно не потрібна Україні та українцям. Релігієзнавиця переконана, що у нинішній ситуації потрібно всім об’єднатися і перемагати ворога не лише на передовій, а й єдиним духовним фронтом іти проти Росії та “русского міра” всередині України. Бо “п’ята колона” досі діє та впливає через церкву на українців.
Людмила Филипович розповіла, що парафіяльне життя Української православної церкви в єдності з МП не змінилося: службу проводять церковнослов’янською мовою; вся література – російськомовна. Єдина книжка українською, яку довелося побачити в одній парафії, – про шкідливість Київського патріархату та патріарха Філарета. І за час війни нічого не змінилося – за дев’ять місяців жодну книжку з тієї полички в парафії не забрали і не замінили українськомовною.
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський взявся за УПЦ МП після зміни керівника СБУ і консультації з Єленським.
