Четвер, 8 Грудня, 2022
Бiльше

    Священник ПЦУ Роман Грищук: Про московську “козу-дерезу” на Буковині, Або маймо гідність, українці!

    ПАМ’ЯТАЄТЕ КАЗКУ ПРО КОЗУ-ДЕРЕЗУ? Дуже вже вона пророча! І дуже вже про нас!

    Трішки нагадаю. Попросилася Коза-Дереза до Зайчикової хатки. Зайчик, по доброті своїй, пустив рогату погрітися. А їй у зайчиковій хаті сподобалося, вирішила вона тут залишитися, а Зайчика вигнала із його хати! Ходив бідний зайчик і кликав по черзі лісових друзів на допомогу. А Коза усім погрожувала своїми рогами, копитами і бородою! Аж поки не знайшлася на неї управа в особі Рака-Неборака!

    Вийшло так, що запхався у нас, на Буковині, московський патріархат в наші храми як та Коза-Дереза. Зайшов туди не сам, а на штиках російських окупантів у 1944 році. Сам храмів не будував, а всі русинські (українські) і волоські (румунські) собі позабирав і став тут царювати і стригти капусту! А, заодно, стежив, щоб населення було лояльним до окупантів-«визволителів». Напридумали тут усілякого псевдоправослав’я: усе українське об’явили неправильним, а все російське – єдиноканонічним і суперправильним. Проповідь теж відповідна: три слова про Православ’я, а п’ять – про «рускій мір» і ненависть до всього українського!

    Так було і в селі Рингач Новоселицького району. Священник Серафім, та місцева «Коза-Дереза», грубо ображав прихожан, що просили молитися на рідній мові, чи полишити московський патріархат. Навіть пенсійного віку людей лаяв, зневажливо звертаючись на «ти», «Вітя», «Рома», хоча сам міг би їм бути онуком. «Ти, Вітя, іди вивчи Сімвол Вєри, а тоді будеш тут мені розказувати» і т.д.

    Людей виганяли за патріотичну позицію, казали, що то «грєх», що любити Україну – то «політіка», бо «православіє – ето любіть трієдіную русь (та, що росія, Україна, Білорусь)». Хочеш бути «праваславним» – люби московію, хочеш бути патріотом України – то нема тобі місця у цій церкві!

    Люди, як той Зайчик, змушені були тинятися по чужих храмах, їхати в місто, чи молитися вдома. Але гроші з них збирали регулярно: на будову, на ремонт, за треби, свячення Паски, похорони та вінчання. Тобто, коли ішла мова про гроші – то вони парафіяни, а коли вони захотіли вирішити долю СВОГО ХРАМУ, який ВОНИ БУДУВАЛИ, то «геть звідси, бо ви не ходите до мене на пропагандистські курси по углубльонному вилізиванію руского міра»!

    Виходить, що сам проросійською політикою і зневагою всього українського вигнав людей з церкви, а потім їх же звинуватив у тому, що вони не ходять, тому не можуть нічого і вирішувати тут. Бінго! Ідеальний варіант! Вижени дружину з дітьми з хати, а потім, під приводом, що їх тут немає, випиши їх із домової книги і віддай хату коханці!

    То скажіть-но доки? Доки ці «Кози-Дерези» будуть заправляти у Зайчиковій хатці, а Зайчик поневірятиметься по світу, хоч і збудував колись ту затишну хатку?

    По Рингачу:

    Три роки, як люди уже провели збори РЕЛІГІЙНОЇ громади з бажанням перейти з московського патріархату до ПЦУ.

    Дійсно довго добивалися перереєстрації Статуту своєї релігійної громади!

    Частина вірян (числом 10-12чол), не витримавши довгої процедури і зволікання з боку влади, вирішила зареєструвати нову громаду.

    Але абсолютна більшість людей на зборах релігійної громади храму прийняла єдиноправильне рішення: у нашої релігійної громади уже є два храми, ми їх будували, а не Серафім, чи Москва, і ми будемо за них боротися!

    Ми демократична країна, і, згідно українського законодавства, якщо дві третини релігійної громади хочуть поміняти юрисдикцію, вони вирішують це питання методом голосування! Саме тому було ЗА ТИЖДЕНЬ оголошено про збори релігійної громади храму, було повідомлено і поліцію, і отця Серафіма з його прихильниками! І хоча він розказував, що на папері прихильників «руского міра» є стопітсот, і він навіть якісь там «членські білєти» наштампував, по факту, їх зібралася невелика пригорща, числом під двадцять людей. Тобто це реально ВСІ, кого вони за тиждень переконали і зібрали! Побачивши, що вони у глибокій меншості, вони просто забарикадувалися у храмі! Навіть не впустили журналістів, щоб їх там зафільмували. Хоча, якщо вас аж так багато, то природнім би було не ховатися, а, навпаки, явити свою «монобільшість» і демократично перемогти голосуванням.

    Натомість вони уникали контакту, а священик Серафим із дзвінниці, тримаючи в одній руці хрест, іншою своїм же колишнім парафіянам показав відомий жест середнім пальцем, що дуже обурило усіх свідків цієї вистави. Постійно били у дзвони, щоб не було чутно виступаючих і зірвати збори. Хоча знову ж, природнім би було вийти до людей і відстоювати правду (якби вона за ними була)!

    Збори релігійної громади все-одно були проведені! Сільський голова і авторитетні жителі села стежили, щоб не було і щоб не голосували жителі інших сіл, чи громад. Треба віддати належне поліції, яка спрацювала на випередження, не допустивши «гастролерів» та «батітушок» із сусідніх регіонів, яких московська єпархія організовано збирала протягом ТИЖНЯ!

    Число присутніх парафіян, що проголосували за вихід з юрисдикції УПЦ (як сором’язливо називає себе московський патріархат в Україні) і перехід до Православної Церкви України складає 187 людей! Це проти 20-ти, що зачинилися з Серафімом у храмі! Як бачимо, це навіть не 2 до 1, як вимагає законодавство, а майже 10 до 1!

    Таким чином, є надія, що нарешті Зайчик доб’ється тої правди і поверне собі свою хатинку! А отим рогатим копитним із довгою бородою пора би вже вирішити: вони зі своїм народом у храмі, чи зі своїм гаспадіном, але у Ростові!

    Автор: Священник ПЦУ Роман Грищук.

    Найсвіжіше

    Популярне