Афонський монастир Пантократор відчинив двері своїх бібліотек вченим. Тут дослідники зможуть вивчити одні з найдавніших відомих османських документів, датовані епохою падіння Візантійської імперії.
Серед них багато прикрашені султанські укази кінця 14 століття, акти про право на власність та судові рішення. Фахівці вважають, що вивчивши манускрипти, вони зможуть зрозуміти економіку та суспільні зв’язки Афона в період правління Османа.
Отець Теофілос, чернець монастиря Пантократор:
Тут зберігається близько 1300 оригінальних візантійських документів. Більшої кількості ви не знайдете ніде. У монастирях гори Афон зберігаються ранні османські тексти періоду ще до падіння Константинополя.
Рукописи розповідають історію, яка розходиться з традиційним уявленням про османські пограбування Афонського монастиря. Як уже з’ясували вчені, насправді нові правителі взяли громаду під свою участь, зберегли її автономію та захистили від зовнішнього втручання.
Янніс Ніхофф-Панагіотидіс, учений-візантиніст:
— Султани зберегли гору Афон як останній залишок Візантії напівнезалежної і не чіпали її. Вони навіть не розміщували тут війська.
Анастасіос Нікопулос, юрист та науковий співробітник Вільного університету Берліна:
— Маленька демократія ченців спромоглася завоювати повагу всіх держав-завойовників у регіоні, бо гора Афон розглядалася як колиска миру та культури.
Вперше афонська громада здобула самоврядування за указом візантійського імператора Василя II у 983 році нашої ери.
З того часу жінкам заборонено перетинати кордон Афону. Це правило називається “аватон”. Дослідники вважають, що воно стосується будь-якої форми занепокоєння, яка може вплинути на життя чоловічого монастиря.
