В останні роки євреї не були ущемленою групою в Україні. Згідно з соціологічними дослідженнями та моніторингом злочинів на ґрунті ненависті, антисемітизм не прийняв в Україні масштабів та характеристик, які серйозно загрожували єврейській громаді.
Однак низка особливостей зробили єврейську громаду особливо вразливою перед повномасштабною російською агресією, передає detaly.co.il.
По-перше, від бойових дій постраждали об’єкти культурної та історичної єврейської спадщини. Повністю знищено дві синагоги у Маріуполі. Пошкоджено будинки двох синагог у Харкові. Від обстрілу постраждали єврейські цвинтарі та меморіали. Хоча це й не було результатом навмисних дій російських військових від невиборчих обстрілів страждають також християнські храми і цвинтарі, а в Україні, за підрахунками спостерігачів ООН, за перші три місяці війни було зруйновано або сильно пошкоджено близько ста різних значущих архітектурних об’єктів, але цей список неповний, – меншини у таких ситуаціях завжди виявляються найбільше постраждалими. Адже в обох наведених вище прикладах – що в Маріуполі, що в Харкові – дві синагоги, і це 100% усіх діючих культових об’єктів місцевої громади. У той час як у цих містах збереглися інші, уцілілі, православні церкви, єврейська громада втратила приміщення, а отже – можливості вести повноцінне, відповідно до релігійних канонів, життя. Враховуючи, що в країні загалом діють не більше ста синагог, втрата хоча б кількох внаслідок воєнних дій означає переривання єврейської релігійної громади у цілих регіонах (те саме стосується мусульманської громади та інших релігійних меншин).
По-друге, треба зважати на соціально-економічну специфіку українського єврейства. Громади дуже вікові, середній вік їх членів вищий за середній по Україні. Цю особливість перепис населення зафіксував ще близько 20 років тому, а за минулий час тенденція, швидше за все, лише посилилася. Літніх людей важче евакуювати із зон бойових дій, а коли це вдалося, їм важче інтегруватися в нове середовище, знайти нові джерела існування.
По-третє, оскільки євреї (на відміну від інших громадян України) можуть отримати громадянство Ізраїлю чи Німеччини та деяких інших країн, а разом із ним розраховувати і на певну фінансову допомогу, це робить від’їзд привабливим для багатьох із них. Перепис населення раніше зафіксував близько 100 тисяч громадян України, які мають право на репатріацію за законами Ізраїлю, насправді їх набагато більше. І важливо зазначити: на відміну від більшості біженців ці люди в Україну після війни вже, швидше за все, не повернуться. Тобто процес призведе до різкого скорочення чисельності місцевих громад, а в багатьох містах Сходу та Півдня країни вони, можливо, зовсім зникнуть. А такі унікальні автохтонні етнічні групи, як караїми та кримчаки, вже на межі зникнення – вони опинилися на окупованих територіях чи зонах активних бойових дій. Єдина караїмська кенаса (молитовний будинок) у Харкові закритий через від’їзд голови громади – зрозуміло, через постійні обстріли. Важливі культурні центри караїмів у Сімферополі та Маріуполі – під окупацією.
Ці процеси безпосередньо загрожують українській етнічній різноманітності та збереженню спільної культурної спадщини. Нагадаємо, що караїми Криму та кримчаки в Україні визнані корінними народами, і держава несе відповідальність за збереження їхньої мови та культури. Після війни потрібно буде докласти зусиль для відродження цих малих єврейських груп.
Треба згадати й антисемітську агітацію, яку розповсюджують російські ЗМІ на окупованих територіях. Ворожі висловлювання проти євреїв роблять російські чиновники – часом через особисті антисемітські погляди, часом у спробах розпалити антисемітські настрої у суспільстві та зробити їх знаряддям антиукраїнської пропаганди, насамперед через походження президента України Володимира Зеленського. Зафіксовано випадки, коли єврейська символіка викликала агресію з боку бойовиків проросійських збройних формувань (наприклад, у ході так званої фільтрації при спробах жителів Маріуполя евакуюватися з міста).
Проте, здається, російська антисемітська пропаганда дуже мало впливає на українське суспільство, і її шкідливі наслідки швидко подолають після деокупації.
