Субота, 15 Жовтня, 2022
Бiльше

    У Києві під час повітряної тривоги до підвалу Храму УПЦ МП не пропустили жінку з собакою

    У Києві в храм УПЦ МП на Осокорках жінку з собакою не пропустили до підвалу храму під час повітряної тривоги. Відмову мотивували ти, що вона із тваринами не можна. Пані Марина каже, що більше до цього храму ні ногою не ступить.

    «Спочатку ми сиділи в коридорі, а коли стало дуже гучно, спустилися з 18 на 1 поверх.
    Почули від сусідів, що можна укритися на цокольному поверсі тутешньої церкви, яка стоїть в 10 м від нашого будинку. Беру дітей, песика, документи і швидко біжимо туди. Думаю, нарешті я відчую, що означають ті слова, коли Бог відкриває свої двері для кожної живої душі, іще і в такий складний для кожного час. Знаходимо вхід в підвал, з полегшенням видихаю… і чую : з собакою не можна!», – пише у Фейсбуці пані Марина Верещака Тригуб.

    Вона побачила перед нею мужчин-робітників і спершу подумала, що вони вирішили підняти їй настрій і пожартували так.

    «Кажу, ви серйозно? Кажуть так! Собака це грішна істота, там в середині все святе, з собакою не можна! Кажу, та ви що!? Це моя дитина, це член родини, як я його на вулиці залишу? В сенсі грішна? В чому? Перший раз таке чую! Всі пабліки і новини, кажуть що ні в якому разі не залишайте своїх хвостиків самих вдома, беріть із всюди, маєте повне право! Знаєте що вони мені відповіли: “А у вас собака похрещена?”
    Я вже в повному шоці відповідаю “так”, щоб відчепилися і йду в середину! В спину мені кажуть, щоб я далеко не заходила, бо там святе, і стояла практично біля входу», – ділиться враженнями жінка.

    «Проходить 3 хв, залітає недо-людина чоловічого роду, прямує до мене і каже, що з собакою не можна! Відповідаю йому все те ж саме, що писала вище. На що він мені каже, що зараз сам мене виведе і щоб знати про грішних собак, треба біблію читать!
    Прошу показати мені біблію, де написано про те, що собакам не можна знайти під час війни, сирен і літаючих ракет прихисток в церкві. На що, в мене полетіли слова: хоч би раз прийшла в церкву поли мити, понаходять тут зі своїми тваринами, позасирають все…. Ах ось воно в чому справа! Не в біблії, і не в тварині, і не в гріху! А в бруді, яким заповнена душа і мізки тих, хто там працює, чи служить (я вже і не знаю як правильно сказати)», – підкреслила жінка.

    Пізніше вона дізналась, що церква «рашистська», але їх вже було все одно. Жінка каже, що більше не прийде в храм УПЦ МП.

    У коментарі для Духовного Фронту України пані Марина розповіла, як змінилось її ставлення до УПЦ МП після пережитого.

    «Я ніколи не звертала увагу на те, яка саме церква, українська, російська, німецька чи китайська. Я 2 місяці тому повернулася з Італії, католицька церква стала для мене на той час другим домом. По перше, вони допомогли знайти нам житло, по друге це настільки дружня атмосфера, що кожного дня мені хотілося туди іти! Можна ходити по церкві, розглядати кожну картину, сидіти, сміятися, плакати, приходити сім’ями або з дітьми, які граються між собою, а іноді й плачуть, і ніхто на них не дивиться криво. Там пригощають цукерками, не роблять жодного зауваження щодо одягу. А отже можна іти спекотним літнім вечором в шортах і зайти поспілкуватися з Богом в тому, в чому зручно! Я дуже переживала, що мені заборонять молитися в їх церкві, через те що маю інше віросповідання. Але ні, вони розпитували про наші церковні правила і традиції, розказували про їх. Завжди були раді бачити!», – каже пані Марина.

    Вона зазначає, що до церкви, в яку її не хотіли пускати з твариною, має багато питань,

    «… ніхто з присутніх не заступився за мене і не зупинив того, хто виганяв нас на вулицю! Хочу уточнити, це був не священик, це була людина в звичайному одязі, але як я зрозуміла, працююча в цій церкві, бо він мав ключі від усіх дверей і роздавав різні вказівки присутнім робітникам. Я жодного разу не була там на службі, але мені стало дійсно цікаво, по якій Біблії вони проводять свої Богослужіння? Якими правилами вони керуються? Який сенс вкладають в свою віру? Чим УПЦ відрізняються від ПЦУ якщо Бог в нас один. Але в той день, я точно зрозуміла: в нас можуть бути однакові будівлі церков, можуть бути одні й ті ж самі святі, молитви і навіть Біблія, в них немає одного – це людяності! Звичайної земної доброти, співчуття і відкритої душі», – підсумувала постраждала.

    Найсвіжіше

    Популярне