Неділя, 9 Жовтня, 2022
Бiльше

    Господь не робить людей багатими, але наповнює їх істиною, – екзарх Вселенського патріарха

    9 жовтня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію.

    У своїй проповіді єпископ Михаїл наголосив, що життя людини докорінно змінюється, як тільки людина відкриває своє серце для Бога. Саме в Євангельському слові людина знаходить те, чого шукала її душа. Господь не робить людей багатими, але наповнює людську душу Одкровенням Божої Істини, повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».

    У якому б стані відчаю і безнадії людина не була, Господь каже: “Не бійся, надія є”, зазначив екзарх. Бог приходить до нас різними способами, нам треба бути тільки трошечки уважнішими, щоб зрозуміти, що нам говорить Господь. Щоб у своєму серцю, в собі, принести Його до дому і нести дал тим, хто, можливо, ще не знає Христа, хто споглядаючи нас — дізнається про Христа.

    Ми покликані докладати максимум зусиль, щоб слухаючи слово Боже, дійсно виявитись не просто слухачами, а щоб це Слово Боже ставало нашим з вами життям, підсумував єпископ Команський.

    Нижче повний текст проповіді єпископа Михаїла

    «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Дорогі друзі, щойно ми з вами чули зі сторінок Євангелія, можна сказати, загальний принцип (того – ред.), що відбувається в житті людини, коли туди приходить Бог.

    Ми бачимо, що як тільки Бог приходить до людини, точніше людина відкриває своє серце для Нього, її життя змінюється докорінно. І сьогодні ми це бачили на прикладі тих людей, які прийшли послухати Слово Боже і апостолів: Петра, Якова, Іоана, інших рибалок, які були там. До них прийшов Христос. І пише Євангеліє, що люди тіснилися, щоб послухати Слово Боже.

    Зауважимо, Христос не роздавав хліб, як Він робив, коли примножив хліби. Христос не робив якихось розваг для них. Христос проповідував святе Євангеліє і людям це було настільки важливо, настільки це торкнулось їхнього серця, що вони аж тіснились, горнулися до Нього, щоб тільки послухати, що Він їм скаже.

    Багато там було і тих, які ходили з лукавою метою, для того, щоб уловити Спасителя в слові, але і їхнє життя змінилось. Вони ж прийшли. Невже їм не було що робити вдома? Всім тим людям, які шли і з доброю метою, і з поганою метою за Спасителем, ясно, що було. В кожного ж є сім’я, діти, якесь господарство, життя про яке треба дбати. Але люди все залишили і пішли для того, щоб послухати, а що ж Він скаже? І ми бачимо, що завжди за Спасителем Господом Ісусом Христом ходила така кількість людей, що видно, що слово Його було із силою. Не дарма свідчили, навіть учні фарисейські і садукейські, що ніколи ми не чули, щоб говорив так цей Чоловік. А чому вони не чули? Чому це слово торкалось навіть їхніх сердець? Тому, що Спаситель провіщав істину Господню, те чого шукає душа людини. І саме в слові Євангельському вона знаходить (цю істину, – ред.).

    Зауважмо, Він не робить людей багатими, не приносить їм якихось побутових благ. Ні. Але Він говорить такі істини, Одкровення, Слово Боже, яке наповнює людську душу. Яке допомогає заповнити оті пустощі, що в неї є, допомагає людині зцілитись, допомагає стати краще. В якому стані відчаю і безнадії людина б не була, Господь каже: “Не бійся, надія є”.

    Так само сьогодні апостол Петро, коли споглядав на це чудо, яке Спаситель зробив з виловом великої кількості риби, він перелякався. Він припав до ніг Спасителя і каже: “Відійди від мене Господи, бо я людина грішна”. Невже Спаситель не знав, що він людина грішна? Знав. Але він каже: “Не бійся. Від нині будеш ловити людей”.

    Так і в наше життя, дорогі друзі, приходить Господь різними способами. Приходить через радощі, через скорботи, приходить чудесами, різними шляхами. Нам треба бути тільки трошечки уважнішими, щоб зрозуміти, що нам говорить Господь. І ось так і ми, як і ті люди, що ходили слухати слово Спасителя за ним, так і ми з вами горнемося до Нього, приходячи до Церкви, до храму Божого, для того, щоб послухати Слово Боже, хоча ми можемо почитати його звісно і вдома. Але ми йдемо до храму. Горнемось не тільки для того, щоб прийти, побути на Літургії, виконати, якийсь ритуал, ні. Ми демо на Літургію, щоб прийняти Христа через Тіло і Кров, через святе Причастя. Щоб не просто прийти послухати Його, а щоб своєму серцю, в собі, принести Його до дому і нести далі. Нести тим, хто, можливо, ще не знає Христа, хто споглядаючи нас — дізнається Христа, а можливо і не дізнається, це від нас вже залежить. Але і наше з вами життя також зміниться, тому що там є Господь.

    Отже, пам’ятаймо, що ми з вами маємо свободу горнутись до Христа – чи відійти від Нього. А Христос завжди відкриває нам Свої обійми і дає нам свою милість без розбору: чи грішна людина, чи свята. Господь приймає всіх, всім дає сили для виправлення, всіх надихає на те виправлення, щоб людина прагнула і докладала зусиль, слідуючи Його заповідям і живучи, згідно того Євангелія, яке Він проповідував, яке Він дав. А на нас з вами дорогі друзі, на християн, покладається ще більша відповідальність. Ми покликані бути не просто слухачами, не просто виконувачами Слова Божого, ми покликані бути носіями, тої Божественної благодаті і того Спасителя, якого ми приймаємо в Таїнствах, в Таїнстві Причастя, зокрема, нести далі. Пам’ятати, що ми осередок, можна сказати нове обійстя, там де оселився Христос. Отже, відповідно, це обійстя має бути прибране, доглянуте. Як ми намагаємось зробити в себе в хаті чисто, прибрано, охайно, щоб було не соромно і когось покликати туди, так і для Христа ми повинні підготувати свою душу, пам’ятаючи, що Христос, ясно що не дивиться на наші порядки, на нашу чистоту, чи нечистоту, Він приходить, тому що Він любить нас. Але ми покликані докладати максимум зусиль, щоб слухаючи оте слово Боже, дійсно виявитись не просто слухачами, а щоб це Слово Боже ставало нашим з вами життям, а це залежить лише виключно від нас, від кожного з нас особисто.

    Тому не гаємо часу, намагаймося все те, що ми чуємо, читаємо зі сторінок Євангелія, якомога ретельніше втілювати в нашому житті, щоби поява Господа в нашому житті, Його пришестя в наше життя, не було острахом, як було в апостола Петра. Щоб Його присутність завжди викликала в нас радість. Радість від того, що Він з нами, радість від того, що Він в нас, радість від того, що Він нас благословляє, попри те, що всі ми грішні – Господь з нами. Ніколи не забуваймо про це. Амінь».

    Найсвіжіше

    Популярне