На тлі озвучених планів Московського патріархату «продовжити місію РПЦ у нових суб’єктах федерації» (так називають у Росії окуповані території Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей – КР) Крим.Реалії розбиралися, що відбувається з релігійними організаціями у Криму та якою може бути перспектива розповсюдження окупантами дискримінації за релігійною ознакою на захоплених українських теренах.
Від релігійного плюралізму – до «національного православ’я»
Іслам, християнство та буддизм – три світові релігії. Так навчає теорія. За даними міністерства культури України на початок 2014 року, в Криму та Севастополі переважали християнські православ’я і протестантизм, а також іслам.
На думку директора правозахисної організації «Інститут релігійної свободи» (ІРС, Київ) Максима Васіна, «демократичне законодавство, відсутність державної церкви та принцип рівності всіх релігій перед законом створили умови для формування в Україні релігійного плюралізму».
Пізніше, через ініційовані Владіміром Путіним та служителями Російської православної церкви (РПЦ) поправки до конституції Росії, ухвалені в 2020 році, «російське православ’я» перетворилося на «національну церкву». Так вважає Крістіна Стекль (Kristina Stoeckl), професорка соціології та керівник проєкту в Університеті Інсбруку (Австрія).
Молитися та вірити – лише за вказівкою з Москви?
7 червня рішенням свого Синоду РПЦ створила на тимчасово окупованій території Криму Кримську митрополію, підпорядкувавши її безпосередньо патріарху Кирилу в Москві. Феодосійська та Сімферопольська єпархії, що входили до Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), склали нову Кримську митрополію РПЦ. Її митрополитом призначено митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря.
Такому, як вважається, загарбницькому кроку Московського патріархату передували номінальні звернення кримських єпархіальних єпископів до предстоятеля РПЦ.
Раніше, 27 травня, у Києві відбувся Собор УПЦ МП, за його результатами було оприлюднено ухвалу про повну незалежність від Москви, у тому числі через внесення кардинальних змін до статуту церкви.
Представник Крайової Ради Українців Криму (КРУК, Київ), кандидат історичних наук Андрій Іванець у розмові з кореспондентом Крим.Реалії уточнив, що в канонічному сенсі статус УПЦ не змінився.
«У разі зміни політичної ситуації УПЦ дуже легко повертається до старого стану демонстративної приналежності до РПЦ. Проте навіть такі кроки викликали невдоволення у Москві, тому Московський патріархат безпосередньо втрутився у справи УПЦ і фактично насильно вивів із підпорядкування три кримські єпархії», – зазначив експерт.
Тиск Росії на церкву вимагає міжнародної уваги
28 вересня делегація українських релігійних діячів і правозахисників на полях Варшавської конференції з людського виміру розповіла дипломатам країн-членів ОБСЄ про атаки російських військ та окупаційної влади на релігійні споруди, вірян і священнослужителів.
Раніше 23 вересня учасники міжнародного саміту «Кримська платформа» звернулися зі спільною заявою, а 30 вересня на полях Ради ООН з прав людини 46 країн підписали заяву щодо ситуації з правами людини в АР Крим та Севастополі.
На прохання Крим.Реалії, коментарі митрополита Сімферопольського та Кримського Климента щодо ситуації з правами православних вірян на півострові редакції надав уповноважений представник Кримської єпархії Православної Церкви України (ПЦУ) Андрій Щекун.
«Українці в Криму – найбільш дискриміновані у всіх сферах. Однак ні відомі громадські та політичні, ні релігійні діячі не пішли на співпрацю з колаборантами та агресором. Жодна парафія ПЦУ в Криму не визнала анексію Криму і не була перереєстрована за російським законодавством. Стан української церкви у Криму – це виживання у складних умовах. Пригнічує те, що проблема порушення прав людини в релігійній сфері на окупованій території Криму не завжди знаходить відображення у заявах і документах, що ухвалюються з ініціативи українських органів влади у міжнародних організаціях. Це стосується й останньої спільної заяви сорока шести країн у Раді з прав людини ООН. Ми знаємо, що робить ворог, але ми хотіли б також знати, що робить українська влада та міжнародні організації із захисту українських вірян та українців на півострові. Хотілося б знову привернути увагу до цієї проблеми керівництва України, дай Боже, бути почутим», – зазначив митрополит Климент.
Війна загострила релігійну ситуацію у Криму
Андрій Іванець, відповідаючи на запитання кореспондента Крим.Реалії, підкреслив, що послідовне запровадження державою-окупантом на території Криму репресивно-обмежувального законодавства у сфері свободи совісті та релігій призвело до значного скорочення кількості конфесій на окупованих територіях АР Крим і Севастополя.
«Ми бачимо, як послідовно обмежуються права вірян і на здійснення обрядів, і на популяризацію своїх релігійних поглядів, знищуються чи повністю переслідуються цілі релігійні організації. Саме ті, які в Україні дозволені та вільно діють. Це чітко видно і щодо ситуації зі Свідками Єгови. Частину просто позбавляють свободи за вірність своїм релігійним переконанням. Подібна ситуація і з іншими релігійними деномінаціями та релігійними організаціями. Особливо страждають ті релігійні організації, які задовольняють потреби українських етнічних груп та кримських татар», – зазначив Андрій Іванець.
За його словами, Росія «у перші роки окупації знищила повністю ті суспільні та політичні інституції, які були в українців до війни».
«Єдиним оплотом, що надає духовну підтримку й допомагає зберігати ідентичність, залишається Кримська єпархія Православної церкви України та греко-католицькі структури. Вони зазнають величезного тиску. Станом на 2014 рік у Київського патріархату було майже 50 релігійних структур, 45 громад у Криму. На сьогодні, в умовах постійних утисків та переслідувань, змогли зберегтися лише 7 громад ПЦУ, які продовжують свою діяльність. За різними оцінками, у Криму в Київському патріархаті налічували від 14 до 23 священників. На сьогодні ми маємо лише 4 священники. У рази зменшилася кількість парафій, частина приміщень, частина церков були відібрані силою. Штрафували окремих священників, були затримання. Це все вказує на вектор: Росія хоче поступово витіснити канонічну автокефальну помісну православну церкву України з її території у Криму», – розповів експерт.
За словами Андрія Іванця, так само переслідувалася трохи менша за кількістю прихильників, але така ж важлива для української громади в Криму структура – Кримський екзархат Української греко-католицької церкви (УКГЦ). Через загрозу його повної ліквідації й тиску греко-католики в Криму перереєструвалися як окремий екзархат візантійського обряду в прямому підпорядкуванні Ватикану.
«Такі кроки теж не рятують від переслідувань, порушення свободи. Кількість парафій зменшилася з 11 до п’яти, а відвідувати богослужіння можуть лише зареєстровані члени парафій. Просто так прийти й помолитися – проблематично. За це парафія може бути покарана у зв’язку із порушенням законодавства Росії. Були випадки, коли священників видворяли з півострова, оскільки вони були громадянами України та не мали дозволу на ведення певної діяльності. Це все створює величезні труднощі у реалізації права на свободу віросповідання», – зазначив він.
На думку Андрія Іванця, можливі три моделі поведінки релігійних організацій у відносинах з окупаційною владою. Одна з них – свідома відмова від виконання вимог агресора та нав’язуваного російського законодавства. Так вчинили у ПЦУ. Інший варіант – пошук компромісу за допомогою потужного зовнішнього протектора. Таким шляхом, як вважає експерт, пішли в УКГЦ та в Римській католицькій церкві, коли домовленості відбулися не у Криму, а на рівні Ватикану та Московського патріархату і, можливо, Кремля.
«Третій варіант – глибоке співробітництво з органами окупаційної влади, це демонструють УПЦ МП і Духовне управління мусульман Криму та Севастополя, коли вони активно колаборують з окупаційним режимом і намагаються їм прислуговувати, підтримувати всі їхні ініціативи. Таким чином вони беруть на себе більшу частину моральної відповідальності за ту політику, яку проводять окупаційні режими», – вважає кримський історик.
Захоплення територій посилило «релігійний апетит» Росії
Як повідомляє російський Інститут релігії та політики, його президент Антон Ігнатенко передбачає значні зміни у релігійному житті на окупованих територіях України – у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях.
У дослідженні вказується, що громади вірян на цих територіях будуть інтегровані з російськими релігійними організаціями, а «мусульмани вже поділили території, Духовне управління мусульман Росії (ДУМ РФ) – у Донецьку, Духовні збори мусульман Росії (ДСМР) – у Луганську, так само поділять й інші землі».
«Ми можемо прогнозувати, що, якщо окупація українських територій затягнеться, то Москва й надалі захоплюватиме церкви та вірян. Ієрарх із Луганська був присутній на «заході щодо приєднання окупованих українських територій до Росії». Це показово, адже він дозволив собі настільки порушити законодавство України. До нього поки що жодних заходів не вживає сама УПЦ. І очікується, що в перспективі РПЦ діятиме за сценарієм кримських єпархій. Але, з іншого боку, ситуація на фронті настільки непередбачувана, що буквально протягом року можуть статися кардинальні зміни, й окупанти можуть не встигнути реалізувати подібні сценарії. А якщо навіть спробують реалізувати, то вони будуть відіграні назад», – заявив Андрій Іванець.
На його думку, реалізація сценарію зі створенням «альтернативної УПЦ» на окупованих територіях дасть Росії можливість більш ефективно використати місцеве населення.
«Вони набиватимуть мізки людей фашистською ідеологією та єрессю «русского мира» і використовуватимуть частину цих людей для війни проти України. Але, з погляду канонічного права, УПЦ, яка оголосила про свою самостійність, хоч і де-факто зберігає свій канонічний зв’язок із Московським патріархатом, власне кажучи, не має жодної канонічної легітимності з погляду світового православ’я. «Альтернативна УПЦ» стане ще більш умовною і такою самою неканонічною церквою», – наголосив експерт.
