«Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що є огидним душі Його: очі горді, язик брехливий і руки, що проливають невинну кров, серце, що кує злі помисли, ноги, що швидко біжать до злодійства, лжесвідок, який говорить брехню та сіє розбрат між братами» (Притч. 6: 16-19), – так сказано у біблійній книзі Притч, авторство якої традиція приписує царю Соломону (961-922 до Р.Х). І серед цих ненависних Всевишньому речей є «руки, що проливають невинну кров».
Але те, що розумів близькосхідний правитель давнини не бачать сучасні представники так званої «самой истинно-православной» РПЦ, ба – вони навіть благословляють вбивство. Але розплата, яка однозначно чекає на злочинний путінський режим, може спіткати і його «скрєпу» – РПЦ, якщо вона, в особі своїх єрархів та священників, не отямиться.
Адже нічим не спровокована війна росії проти України, як і загалом досьогочасна агресивна політика Кремля, із самого початку по своїй суті були богопротивними та такими, що суперечать нормам християнської моралі. А звірства російських окупантів на окупованих українських територіях – черговий доказ злочинності кремлівського режиму на чолі із путіним.
При цьому всі злочини відбуваються під гаслами «визволення» українців та з благословення (!!!) «православного патріарха» гундяєва, який фактично підтримав масові вбивства православних (!!!) в Україні. Причому найбільшою, а подекуди чи не єдиною православною конфесією найбільш постраждалих від війни регіонів України, принаймні за кількістю храмів, є саме УПЦ МП. Храми якої нищаться російськими ракетами і снарядами і у вівтарях яких рашисти влаштовують свинарники та туалети. Отож про яку «православність» і «духовність» сучасної росії може йти мова?!
Дивно, що подібні речі благословляє не лише очільник РПЦ – горілчано-цигарковий «новий росіянин» 90-х та професійний чекіст із погонами під рясою гундяєв, але й численні священики РПЦ, у тому числі такі, як богослов О. Осіпов та інші відомі спікери цієї конфесії (українофоба протоієрея А. Ткачова, який висловлює свою ненависть до українського народу серед якого він виріс і навіть здійснював (у Києві) священницьке служіння ще з 2014 року можна навіть не брати до уваги). Чому, наприклад російські душпастирі та теологи в кращому випадку мовчать, а в гіршому – прямо благословляють масові вбивства? Чому б, до прикладу, їм не надихнутися прикладом канонізованого Православною Церквою Московського митрополита ХVI ст. священномученика Филипа, який не злякався Івана Грозного і в розгул опричного терору, влаштованого цим нелюдом проти власного народу, виступив на захист справедливості?
«Ми тут приносимо безкровну жертву Богові, а за олтарем ллється невинна кров християнська», – сказав цей єрарх у храмі. Звісно, він був скараний на смерть, але якщо в XVI ст. доля митрополита далекої Московії мало кого могла переймати (у тій же Франції тоді вирували релігійні війни), то у нашу інформаційну епоху голос протесту не може бути не почутий. Але його не чути…
Мало того, шизофренічні ідеї путіна призвели до того, що із вчорашнього дня рФ розпочала новий етап «спецоперації» (читай – війни) в Україні, оголосивши мобілізаційні заходи. Невже цим кремлівським людожерам мало понад 55 тис. загиблих в Україні своїх співвітчизників, сотні тисяч покалічених, полонених? Генофонду народів, що населяють рФ, завдано такої шкоди, яку вони компенсовуватимуть десятиріччями, і то лише у випадку встановлення відповідних (і доволі високих) соціальних стандартів, чого не може статись апріорі в умовах жорстких міжнародних санкцій, подальшого ведення війни та тотальної конфронтації з усім цивілізованим світом.
І вже напрочуд дивним виглядає те, як покірно сприймають знущання над собою пересічні громадяни рФ. Таке враження, що вони, під волання з амвону маразматика гундяєва, ладні йти туди, куди їм скаже не менш маразматичний «великий геополітик і стратег» путін, і робити те, чого від них вимагають міжнародні злочинці, що якимось дивом продовжують сидіти у Кремлі, а не за ґратами.
І водночас цю мобілізацію благословляють єрархи й клірики РПЦ, закликаючи вірян, не чекаючи повісток, прямувати до військкоматів, щоби потім «за царя і отєчество» вбивати українців, у тому числі, навіть здебільшого, – одновірців-православних. Вбивати навіть жінок і дітей.
«Горе тим, хто зло називає добром, і добро злом, темряву рахують світлом, і світло темрявою, гірке рахують солодким, і солодке гірким!» (Іс. 5: 20), – сказав пророк Ісайя, і ці слова стосуються і цих лжепастирів.
Кремлівська банда розуміє, що мобілізація, переведення економіки на військові рейки, навіть реалізація погроз ядерними ударами – це лише відтермінування процесу остаточного загнивання та розпаду як власне їх, так і рФ.
Але «нам своє робить». Ми віримо в Україну, її Перемогу та близький розвал фейкового політичного непорозуміння під назвою «російська федерація».
Звісно, навіть за умови масового зомбування російського соціуму, в рФ є ті, на жаль, нечисленні громадяни цієї країни, які не підтримають та засуджують путінський режим, його неонацистську ідеологію «руского міра» та розв’язану ним війну проти України, але побоюються репресій, що відбуватимуться під схвалення більшості співвітчизників, яких на шпальтах видань та й у розмовах називають не інакше, як «орками». Але тепер – мобілізація, коли повістка може прийти до кожного. Отож, для тих росіян, хто ще притомний та не загубив людську совість, єдиним виходом є в усілякий спосіб ухилятися від призову до лав армії рФ, тікати за кордон. А якщо таки «загребли» – відразу здаватися у полон воякам ЗСУ!
Але наостанок знову хочеться повернутися до теми РПЦ. Схвалюючи війну та масові вбивства, ця конфесія може увійти в історію християнства і світову історію релігії, як «рашистська мракобісна рейхсцерква», а Моспатріархія не заслуговуватиме на інше побажання, як, даруйте, «розчавити гадину».
Отож, російські отці і владики, у вас ще є час отямитися, покаятися і виступити на захист Христової правди. Тим більше, що маєте приклад – вже згадуваний митрополит Филип. В інакшому випадку на вас і вашу церкву чекає суд історії і суд Божий. Який реалізується так само, як і з рФ – через загнивання та розпад.
А для тих православних росіян, які таки є справді православними, а не «рашистами», які дійсно вважають путінську війну проти України братовбивчою і гріхом Каїна, цілком богоугодною справою буде ухилення від мобілізації у вищеназваний спосіб. А у випадку потрапляння на фронт – негайна і за першої ж нагоди здача у полон воякам ЗСУ.
Джерело: uagit.tv
