Росія не може бути світовим цивілізаційним лідером.
Вони затіяли бійню із претензією на те, щоб з ними рахувались, але що вони можуть запропонувати людству? Росія, це анти-америка. Ось їхня роль і це єдине, що когось приваблює в їх образі. Чогось свого конструктивного запропонувати людству вони не могли і не можуть. Звідси і комплекс меншовартості. Така роль сама по собі другорядна, обмежена і принизлива. Начебто криве дзеркало, яке тільки й може криво відображати те, що діється перед ним.
Йдучи на таку масштабну, в усіх сенсах, авантюру, як війна з Україною, в кремлі не спромоглись обставити цю історію якимось цивілізаційним конструктивом. Руський мір приходиться ліпити на ходу із підручного матеріалу. В результаті вся ця каша із епізодів царської історії і радянських часів, відновлення пам‘ятників і вулиць Леніна в перемішку з роздутим церковним вшануванням царя Ніколая і ідеї царизму, ці бородаті священники в рясах на посвяті дітей з червоними галстуками і ленінськими знаменами в ряди нової піонерії, все це виглядає жалюгідно і до абсурду по-дурному.
Не багато людей знайдеться, хто би на таке купився. Це картинка для внутрішнього споживача вєлікой і могучєй, який і не пробує скласти цей пазл в єдиний сюжет.
Ніхто в серйоз навіть не розглядає путінських історичних інсинуацій, якими вождь намагався світу впарити війну.
Єдине, що менш-більш вдається продати думаючим людям, так це те, що називають традиційними цінностями. Тут пропагандистська машина трубить з усіх можливих російських трибун і амвонів: «Ми то за сім‘ю, за чоловіка і жінку, за дітей, за віру в Бога, а не вот ето вот всьо!».
Треба сказати, що така проблема справді існує для традиційних християн Заходу і для нашого традиційного суспільства зокрема. Постмодерністська ідеологія, що руйнує звичні традиційні форми суспільного життя, виглядає на Заході безальтернативною і лякає багатьох. Тут то кремль і хайпує.
Ну це ще той фейк, не виходить у них, щоб всерйоз і по-справжньому.
Ви тільки погляньте. Той, хто виступає уособленням і лідером цієї боротьби, кого знизу вверх благословляє очільник РПЦ, кому весь духовний російський собор співає алилуйю, кого виставляють, як надію традиціоналістів, той сам вже давно і по-тихому розвівся зі своєю дружиною. Цікаво те, що про сім‘ю вождя традиційних цінностей народ нічого толком не знає. Пікантності додає деталь – Європа днями ввела санкції проти коханки! Традиційненько так і благословенно виходить.
У нас теж був такий свій «православний президент». Людку для людей в Донецьку тримав, а Любку під боком в Межигір‘ї, і дуже, кажуть, теж побожний був.
Виявляється ще, що дама путінського серця підживає, де б ви думали, в самих європах! Злі язики твердять, що там же підживають і діти. Власне, як і діти та родичі всіх інших антиамериканців, живуть в європах чи америках, там мають вілли, бізнеси, гроші, вчаться там і лікуються, взивають до прав людини і свободи совісті, коли їм підгаряє, користуються благами європейської культури від коньяків і памперсів до айфонів і теслів, ну вони за росію.
Російські традиційні цінності такий же муляж, як і все інше. Вони корумпували традиціоналізм, зробили з цінностей інструмент. Самі вони їх і не збираються триматись, це лише засіб ствердити свою владу, замилити очі, виправдати своє безумство.
Додайте сюди ще перші позиції росії в світових рейтингах самогубств і абортів. І все це придавлено тяжкою плитою тоталітаризму. Ви точно хочете в такому жити? Хочете, щоб в такому жили ваші діти? Ви справді думаєте, що зможете там дискутувати про можливе краще? Ви впевнені, що ця система не пожре вас, навіть якщо ви станете своїм?
Такий він, благословенний патріархом кірілом, рускій мір.
Автор: священник ПЦУ Юрій Чічак.