Враження від служіння літургії українською мовою.
Церква не може бути без Євхаристії. Отже, наступної неділі після переходу Зазимської парафії до Православної Церкви України відбулася перша Літургія українською мовою. 24 липня 2022 року на церковному подвір’ї молилося близько 200 вірян серед яких до святого Причастя Тіла і Крові Христових приступило близько 50 чоловік. Протягом дня багато людей дзвонили і писали мені щоб вибачатися, що не змогли бути на богослужінні зрізних причин.
Напишу свої відчуття і предмет своїх молитов.
Емоції. Одна народна мудрість говорить про те, що ніколи не слід давати волю емоціям, особливо негативним, по крайній мірі, часто це робити. Це виражається словом “стриманість”, але під час нашого служіння всіх переповнювали емоції благодатного хвилювання, радості, щирості, які важко було стримувати. Для переконання в цьому потрібно було подивитися кожному присутньому в очі, в яких вони випромінювалися.
Для розуму, українські тексти – благодатна їжа. Зрозумілість молитов, псалмів, які читалися та співалися українською мовою, відзначили і оцінили всі присутні. Всі ми разом на нашому богослужінні одним подихом співали Символ Віри та улюблену молитву “Отче наш” українською. Українською слухали Священне Писання, а особливо Апостол, який до цього, пробачте, ніхто не розумів, із-за незрозумілості церковнослов’янського тексту з російською вимовою.
Естетичності богослужінню додали унікальні обставини – служіння не у храмі, а під відкритим небом, що надало сенсу значущості Божественної літургії, як вселенської спільної справи всіх членів Церкви Христової і конкретно – вірян села Зазим’я. Всі присутні бачили вівтарні дійства священника, який підготовлював святі Дари до освячення, підносив Їх до величі Божої від імені общини, як причащався сам і готував до причастя вірних. Це була місіонерська літургія. Всі були учасниками.
Духовні відчуття у кожного індивідуальні, адже відносини з Богом кожен переживає по своєму, це те сокровенне, що не опишеш словами та й не про все можеш розповісти. Опишу лише декількома словами – щира довіра Богу і вдячність Йому, свобода у Христі, любов. Це відчуття духовні, які, зазвичай, ми відчуваємо від щирої розмови з Богом.
Негативні відчуття – жаль від того, що невелика частина зазимських вірян “переконані” в “безблагодатності” Православної Церкви України і небажання змиритися з рішенням більшості православних зазимців щодо переходу в ПЦУ. І це відчуття додавало відповідний відтінок у молитві за них. Господи, допоможи нам знайти порозуміння!
Все було чудово і благодатно! Навіть немає сумніву, що Євхаристія живе поза межами московського православ’я!
Слава навіки Богу Святому!
З любов’ю у Христі,
священник Анатолій Слинько
