Митрополит Луцький і Волинський відвідав парафію у цьому селі Луцького районного деканату, яка в травні возз’єдналася з Православною церквою України,пише сайт єпархії.
Божественну літургію у переддень спомину Рівноапостольної Ольги із високопреосвященним правили: декан Йоано-Богословського округу протоієрей Валерій Владика, настоятель протоієрей Юрій Хлопецький, інше духовенство цього благочиння. Проведено нагородження активних парафіян архієрейськими благословенними грамотами і традиційну хресну ходу навколо храму.
Білосток у XVI ст. належав до українського роду Білостоцьких, а у XVII – до Гулевичів. У 1636 році земський писар Семен Гулевич, а згодом єпископ Перемиський і Самбірський Сильвестр (Гулевич-Воютинський), заклав монастир з церквою Архістратига Михаїла. Настоятелем її 1667–1740 р.р. став ієромонах Іов (Кондзелевич), відомий іконописець. У 1776 р. в монастирі засновано школу і василіанську семінарію. Після ліквідації унії у 1839 р., монастир зачинили, а монастирський храм став православним. У 1843–1863 рр. при ньому діяла духовна семінарія.
Божий дім тут – це тринефна (нефи, або нави – поздовжня чи поперечна частина простору між колонами) базиліка, збудована в стилі бароко. Церква мала унікальний іконостас, розписаний XVII–XVIII ст. Йовом Кондзелевичем, і який після Другої Світової війни передали до Національного музею Львова. А ще в храмі знаходилася чудотворна ікона Білостоцької Богородиці, яка завжди рятувала людей від різноманітних бід. 1995 р. церкву пограбували, винесли святині, у т.ч. чудотворний образ та Євангеліє.
Храм постав поблизу джерела, яке називали «білим стоком», оскільки вода в ньому через поклади крейди мала білий колір. Отці церкви стверджували, що за своїми властивостями вона не поступається джерелу Святої Анни, що поблизу Почаєва (в с. Онишківці).
Оповідали також, що колись із джерела пив воду князь Володимир Великий. А гетьман Богдан Хмельницький любив біля нього зупинятися.
Церква є пам’яткою архітектури Національного значення.
