УПЦ МП змінила свій статут. Однак доволі номінально, про це розповів релігієзнавець Ярослав Коцюба, передає «Громадське радіо».
Ярослав Коцюба: Це не новий статут, а старий документ з правками, інша його редакція. Цей статут, який подають як новий, навіть не вимагає перереєстрації. Це документ на 29 сторінок, а виправлень там можна заледве нашкребти на один аркуш. Важливо знати причини внесення змін у текст статуту.
Одна з них — війна росії проти України, бо воєнні злочини рф в УПЦ викликали жах. Ідеалізований образ «русского православного витязя» на практиці виявився вбивцею, терористом, грабіжником і ґвалтівником. У парафіян виникали питання, тому в УПЦ почали шукати можливості сепаруватися від цього образу.
Другою причиною змін у статуті було намагання уникнути відповідальності перед законом, який вимагав у релігійних організацій, керівний центр яких на території країни-агресора, вказувати свою приналежність у назві. Проте цей закон завис в Окружному адмінсуді Києва. Він забороняв вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації релігійних громад УПЦ. Тому УПЦ на Соборі 27 травня, з огляду на цей закон, внесли дані про те, що їхній центр — у Києві.
Третьою причиною стали відцентрові процеси. Після 24 лютого церква опинилася перед загрозою розколу: одна частина хотіла зберегти єдність з москвою, інша — отримати статус автокефалії, ще частина — приєднатися до ПЦУ.
Собор 27 травня показав, що кардинальних змін керівництво не планує. Воно зберігає ситуацію такою, якою вона була. Така позиція — це захована у пісок голова страуса. На Соборі просто прибрали, завуалювали маркери, які викликали обурення у суспільстві.
З 2014 року УПЦ МП мала подвійну позицію: ми є вашою внутрішньою церквою, ми поза політикою, але все одно у «конфлікті» (вони не визнавали події в Україні війною) «винні обидві сторони».
