27 травня Собор УПЦ Московського патріархату заявив про “повну самостійність і незалежність”. На зібранні був присутній прес-секретар Кіровоградської єпархії протодиякон Іоан Ганчин. Що означає це рішення для релігійних громад Кіровоградської єпархії – він розповів Суспільному. Також, відповідаючи на питання про майбутнє співіснування двох церков у регіоні, назвав умови для діалогу. Їх прокоментував представник Православної церкви України Єпископ Кропивницький та Голованівський Марк.
Які основні рішення ухвалив Собор?
Ухвалили зміну статуту Української православної церкви. На основі томосу ( в перекладі з грецької означає “грамота”), який був виданий українській церкві в 1990 році, УПЦ є незалежна в своєму управлінні. Керівний центр знаходиться у місті Києві.
Найперше незадоволення, яке виголошують віряни, з якими спілкувалось Суспільне – не засудження військової агресії Росії та згадка в молитвах імені російського патріарха Кирила під час богослужінь в УПЦ.
Собор окремою постановою засудив війну, як таку. Як порушення божої заповіді “Не убий”. Також зазначено, що УПЦ висловлює незгоду з позицією московського патріарха Кирила стосовно війни в Україні.
Згідно змін, внесених до Статуту про управління УПЦ, ім’я патріарха Кирила під час богослужіння не виголошується. У всіх храмах підноситься ім’я керівника єпархією – того чи іншого – в залежності від того, до якої єпархії відносяться священнослужителі. Тобто в наших церквах підноситиметься ім’я керуючого єпархією Кіровоградською та Новомиргородською Митрополита Іоасафа.
Мова богослужінь і надалі залишиться церковнослов’янською. Взагалі, питання мови не стоїть наразі. Ті парафії, які захочуть молитись українською, або іншими мовами, вони мають на це повне право. Ця проблема штучна, якою намагаються маніпулювати, щоб звинуватити в чомусь українську церкву.
Як існуватимуть далі дві церкви –УПЦ та ПЦУ?
Українська православна церква готова до діалогу з Православною церквою України про об’єднання, але на певних умовах: перша і головна – це припинення захоплення храмів УПЦ Православною церквою України. Друге питання також важливе, воно знаходиться в канонічній площині – визнання ПЦУ всіма православними церквами світу, а не одною Константинопольською, і вирішення питання їхніх хіротоній, тобто висвячення. Вони мають мати законну посвяту для того, щоб опрацьовувати питання про об’єднання.
Як довго може тривати цей процес?
Все в руках Божих. В кожному храмі у нас моляться про єдність православних вірян, ми покладаємось на Бога, але ми маємо докласти зусиль, як з одного, так і з іншого боку. Чим скоріше це станеться, тим буде краще для українського суспільства.
Яка реакція російської церкви?
Голова відділу зовнішніх зв’язків московського патріархату митрополит Волокаламський Іларіон підтвердив, що відбувся собор УПЦ на якому на основі томосу, який був дарований Патріархом Олексієм Другим церква в Україні є незалежною та самостійною в своєму управлінні.
В Кіровоградській області є громади, результатом зборів жителів яких став перехід до ПЦУ. Потім це рішення реєструють в обласній державній адміністрації. Нині є громади, які знаходяться в цьому процесі. Які будуть ваші дії стосовно цих громад?
Держава не має втручатись у діла церков, це положення 35 статті Конституції України. Всі питання стосовно релігійних споруд мають вирішуватись зборами релігійних громад. Тут слід розрізняти релігійну громаду і територіальну громаду. Остання – це громада всього населеного пункту, а релігійна – це є приватна юридична особа, яка, відповідно до законодавства, зареєстрована в органах юстиції, може володіти майном, і має право визначати свою приналежність. Тому втручання територіальної громади неприпустима. Членами релігійної громади є люди, які регулярно відвідують богослужіння, причащаються, сповідаються і мають зв’язок з парафією. Всі інші члени громади можуть приходити, молитися, але ухвалювати рішення про життя парафії не мають – згідно статуту УПЦ та 8 статті Закону про свободу совісті та віросповідання. Інші рішення не мають юридичної сили.
Тобто їх можна оскаржувати у суді?
Ми їх будемо оскаржувати у суді. Такий приклад – Аджамка – люди з шести сіл аджамської територіальної громади ухвалилювали рішення стосовно внутрішнього устрою релігійної громади.Більшість з них бувають у церкві декілька, а то й раз на рік. Тому це є протизаконно, коли органи місцевого самоврядування, втручаючись у внутрішню діяльність парафій ухвалювали незаконні рішення на основі яких вносяться зміни до статуту наших парафій.
Чи погодяться на умови для діалогу між церквами, які висунули в УПЦ церкві Київського патріархату, розповів єпископ Марк.
Як ви прокоментуєте дві умови для діалогу між УПЦ і ПЦУ – “припинити захоплювати церкви та вирішення питання ваших хіротоній”?
Щоб проводити перемовини, ми маємо розуміти з ким маємо справу. Наразі нам достеменно не відомо статус УПЦ. Тобто, чи справді вони оголосили себе автокефальною церквою (розшифрувати можна цей термін як “сам собі голова”, тобто ця церква є рівна з іншими церквами світу, а не частиною якоїсь церкви), бо таке слово не звучало в їхніх соборних рішеннях. Власне, ми не бачили соборних рішень, а лише повідомлення про них. В цих повідомленнях згадується томос, який УПЦ отримала в 90-х роках. Скоріш за все мається на увазі грамота, яку надав Патріарх Алєксій (з 90-го по 2008 рік – Святіший Патріарх Московський і всієї Русі – ред.) Миторополиту Філарету Денисенко (Митрополит Києва – ред.) про те, що церква є самостійна, незалежна в своєму управлінні, але в межах Російської православної церкви.
Тобто статус нашої Православної церкви України (ПЦУ) на сьогодні можна прирівняти до незалежної держави, а Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ) – до автономної республіки Крим у складі України.
Якщо УПЦ оголосили себе незалежними (автокефальними), хто визнає їхню автокефалію? Мало оголосити себе незалежним, треба, щоб це визнали. З нами у спілкуванні є чотири помісні церкви – це Константинопольська, Кіпрська, Єлладська та Олександрійська. Інші церкви своїми діями не заперечували проти того, щоб Константинополь надав нам томос (2019 року у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України Єпіфанію – ред.).
За канонами, в одній країні не може бути дві автокефальні церкви, і якщо вони себе такими проголосили, то хто би мав їх визнати? Зрозуміло, що Константинополь цього не зробить другий раз.
Якщо УПЦ визнає свою автокефалію, то вони підуть шляхом, яким пішли ми у 90-х роках минулого століття, ми досягли у цьому успіху, бо мали на меті, щоб українці мали українську православну церкву, і ми цього досягли.
Тому, коли ми говоримо про умови для діалогу між ПЦУ – визнаною, канонічною, яка має томос і УПЦ – частиною російської церкви, яка нібито визнала себе автокефальною, ніби і не визнала – цікава історія! Ми чекаємо ясності в цих справах. Хто ви є? Чиї зараз священники? До якої церкви належите? Але ми готові до перемовин, і сподіваємось на бажання з обох боків вирішити проблему, яка є в Україні – це українські православні люди, які розділені між двома конфесіями, одна з яких є частиною російської церкви.
Як ви прокоментуєте захоплення храмів?
Візьміть Капітанівку, Мартоношу, інші парафії – перехід до ПЦУ – це рішення місцевої релігійної громади. До нашої церкви разом з громадою перейшли й священники.
Ви їх приймаєте? Як цей процес відбувається?
Чим далі від лінії фронту, тим більше церковних громад переходять в ПЦУ. Ми приймаємо їхніх священників, їхні парафії. Чим ближче до війни, тим менший той рух. Бо, я так розумію, думають, куди рушить фронт, чи в один, чи в інший бік. Наприклад, у Хмельницькій єпархії більше 100 громад перейшли з початку вторгнення Росії. Серед них є такі, які сподівались до останнього, що їхня ієрархія ухвалить доросле, важливе рішення (про роз’єднання з Московським патріархатом – ред.), є й такі, які знайшли в собі мужність це зробити самі.
Довідково: за словами начальника обласного управління комунікацій з громадськістю Віталія Останнього з 24 лютого до ПЦУ в області перейшли п’ять релігійних громад. До цієї церкви належать 125 релігійних громад, до Української православної церкви – 286 громад.
Тобто з оголошенням результатів Собору УПЦ ви не бачите змін для релігійних громад?
Ми маємо війну, яка побудована на брехні. Є в Росії багато неправди щодо нас, українців, через пропаганду вона вливається у вуха росіянам, вони озлоблюються, і йдуть нищити уявних нацистів. Церква – християнська, православна зокрема – не може в основі своїй закладати не правду, тому ми чекаємо на неї, на результат цього Собору, бо не можна транслювати “недокінцяправду”, напівправду, чи й відверту брехню. Треба визначитись, чи ви з Богом, і чи зі своїм народом.
Поки що Статут про управління УПЦ, 5 пункт першого розділу, зазначає, що ця церква разом з монастирями є частиною Російської православної церкви. Це може прочитати і перевірити кожен прихожанин, якщо попросить у священнослужителя Статут, який є у будь-якої церкви.
Не можна крутитись, як вуж на сковорідці, потрібно вже визначитись.
