Автор: священник ПЦУ Віктор Мартиненко.
Бачу в стрічці новий флешмоб духовенства МП. Постять проект «рапорта про розгляд майбутнього статусу Української Православної Церкви на ініційованому Священним Синодом зібранні єпископату, кліриків та мирян УПЦ».
Видно з центру спустилася бумажка, яку всі мають підтримати, підписати і таким чином випустити пару, заспокоїти людей і потягнути час.
Адресований цей рапорт правлячому архієрею, щоб він доніс певні меседжі від парафії до майбутнього «зібрання єпископату, кліриків та мирян УПЦ». Рішення про проведення цього заходу було ухвалене на останньому сумнозвісному синоді рпцвУ.
Батюшки, мої ж ви хороші! Вас знову дурять. Розводять як лохів. У чинному «Статуті про управління УПЦ» не передбачається ніякого «зібрання», ні навіть «Зібрання», як ви зі сподіванням його називаєте.
Там є «Собор УПЦ» – він є найвищим органом, йому підзвітні і Синод і Архієрейський собор. А «зібрання» немає! Воно придумане для маніпуляції вами, отці. Що б ви туди не писали, чи що б ви там не говорили, якщо вам вдасться туди попасти (бо процедура обрання делегатів невідома) – усі рішення тих «зібрань» – будуть фількіними грамотами (нехай простить мене бувш. Київський митрополит Філарет)). Рішення як завжди, приймуть в Чистому провулку, спустять через Балашова і Пєрший зачитає його вам, порадивши «стоять до конца». Щось на кшталт: «Дєнєг нєт, но ви дєржитєсь».
І ще, маю професійну звичку, вчитуватися і аналізувати подібні тексти, бо не один рік писав їх сам.
Отож звернув увагу на деякі моменти:
На початку автори тексту пишуть що «не сприймають і засуджують ставлення Предстоятеля РПЦ до війни РФ в Україні».
Увесь світ із жахом і огидою бачить пряме благословення гундяєвим війни, неодноразове заохочення і подяка «воїнству» орків, виправдання агресії та сатанінську брехню про те, що «Росія ні на кого не нападала». – Усе це названо «Ставлення Предстоятеля РПЦ»!
Далі ще краще:
«Не бачить найменшої підтримки українського народу з боку того, хто бажає називатися „господіном і отцем“ для православних українців».
Така благочестиво-смиренна словесна еквілібристика збиває з толку пересічного читача. Автори цього тексту бояться зневажити «Предстоятеля» малою літерою чи словом «очільник». Вони з усіх сил намагаються побачити «найменшу підтримку» з боку того, хто мало не щонеділі благословляє війну, бойню цивільних, ґвалтування дітей, мародерство, бомбардування міст і геноцид українців.
Дещо дивно спостерігати таку богобоязненність і надзвичайну обережність у висловлюваннях, бо ще кілька місяців тому ці люди писали про «Думенка», і «Архондоніса», «СЦУ» і «Варфаламей ми тєбя нє звалі».
Але, Бог з ними, добре, що хоч «Єго Святейшеством» ту нечисть не назвали.
Найбільше мені сподобався пункт:
«7. Пропонує від імені Помісного, або Архієрейського собору УПЦ звернутися до Предстоятелів усіх православних церков, про визнання найбільшої Православної юрисдикції в Україні – УПЦ в статусі автокефальної (бажано з правом подальшого створення Патріархату та мироваріння)»
По-перше: щоб звернутися від імені Помісного собору, треба той собор скликати, а поки що скликане якесь «зібрання».
По-друге: щоб звернутися до «Предстоятелів усіх православних церков» треба вийти зі стану схизми, відізвавши розкольницьких рішення своїх синодів і соборів, повернутися в євхаристичне спілкування з чотирма з тих Предстоятелів і увійти в спілкування з одним.
По-третє: Вочевидь фінансова криза диякона Вадима позначилася і на роботі спічрайтерів митрополії, і речення про патріархат та мироваріння дописав хлопець, що по сумісництву працює на Пушкінській.
Четверте: Два місяці тому у подібних постах я бачив пропозиції, чи навіть вимоги, просити автокефалію у гундяєва. Тепер адресат змінився. Ну добре хоч так. Але просити «всіх» – теж не варіант. Вони просто не вміють давати автокефалій. Ніколи того не робили і навряд чи почнуть). УСІ існуючі автокефалії, і навіть вашу РПЦшну, давали не «всі», а один! От йому, б і варто щось написати. І заодно вибачитися, що хамськи не відкрили листа…
А писати «усім» – всеодно що в «Спортлото». У Спортлото може навіть краще)
І останнє: Сонечки мої! По всьому бачу, що ви успішно долаєте усі стадії прийняття невідворотного. Заперечення, злість, торг ви пройшли. Зараз у вас четверта стадія – депресія. Ще чуть-чуть! Ще трошки! І буде Прийняття! Прийняття реальності – Автокефальна Церква в Україні вже є! І Вона чекає на Вас!
Не просто чекає, а з любові до вас навіть прийняла безпрецедентне рішення у дусі крайньої ікономії, – за бажанням приймати вас ставропігійно в єпархію Предстоятеля, щоб ви самі обирали собі архієрея для духовної опіки! Нічого не нагадує? Ага, «объятія отча» – риза нова і перстень на руку. І на зустріч вибіг старий…
Тож, не мудрствуйте лукаво, хлопці, – як казали у наших з вами семінаріях)
Христос посеред нас! і Слава Україні!
