Сербська церква 16 травня повністю підіграла націоналістам Північній Македонії та кинула виклик позиції Вселенського патріархату в православному світі, пише orthodoxia.info.
Архієрейський Синод Сербської Церкви вирішив офіційно знайти розв’язання церковного питання в Північній Македонії (ПМ), яке однак, більше схоже на спробу кинути виклик Вселенському патріархату шляхом посилення російських позицій, ніж спроби знайти вирішення.
Перше, що впадає в очі, читаючи оголошення Сербської Церкви, – це відсутність прямої згадки Вселенського Патріархату щодо його рішення по ПМ. Це ще раз показує Сербську Церкву, як любительку російського світу і проросійських наративів.
Але в оголошенні є короткий звіт про «односторонні ініціативи», за допомогою яких фіксується позиція Вселенського патріархату.
За словами сербських єрархів, шлях до вирішення був відкритий не тому, що було конкретне рішення Вселенського Патріархату 9 травня, а тому, що єрархи сусідньої країни визнали статус, наданий їм у 1959 році, і відійшли від своїх позицій щодо автокефалії, які у 1967 році відірвали їх від тіла Православної Церкви.
У дуже добре написаному, але сповненому прихованих повідомлень документі, Сербська церква говорить про «всеправославний консенсус» щодо того, що вона буде прагнути ратифікувати будь-яке зі своїх рішень, фактично відновлюючи нездатність Вселенського патріархату самостійно розв’язувати такі питання.
Це кульмінація російської точки зору, коли Московський патріархат заперечує права Константинопольського патріархату самостійно надавати автокефалію, через наявність попередніх домовленостей на передсоборних нарадах про необхідність «консенсусного рішення» щодо цього акту. Але вони забуваються, що Всеправославний Критський собор не прийняв ніякого рішення, бо саме Російська Православна Церква торпедувала винесення цього питання на соборне обговорення та загалом ігнорувала цей собор.
ВИ МОЖЕТЕ МАТИ ДІАСПОРУ ТА ІМ’Я, ЯКЕ ХОЧЕТЕ
Найнебезпечнішим у рішенні Сербської Церкви є те, що Сербський Патріархат закликає єрархів сусідньої країни розширюватися всюди у світі, де вони вірять у те, що існує їхня власна діаспора, але також опосередковано, але чітко прийняти назву «Македонська церква», яку, якщо вони бажають, вони можуть обговорити безпосередньо з «Грецькою та іншими православними церквами».
«Синод не має наміру обтяжувати нову Церкву-сестру обмежувальними положеннями щодо обсягу її юрисдикції всередині країни та діаспорі після вирішення її статусу», – йдеться у повідомленні, додавши, що вона може розв’язати питання офіційної своєї назви через прямі переговори (братський діалог) з Грецькою та іншими Помісними Православними Церквами.
Простіше кажучи, Сербська ПЦ пред’являє Охридській Архієпископії позов про те, що всупереч тому, що вони зобов’язалися зробити Вселенському Патріарху і на підставі чого було ухвалено рішення про апеляцію, немає жодних зобов’язань ні за назвою, ні діаспорою. На практиці для Греції це означає, що якщо в майбутньому Синод Охридської Архієпископії зможе обрати єпископа у Флорині (Греція) чи де-небудь ще, посилаючись на діаспору.
Ставлення Сербської Православної Церкви нагадує батька, який, щоб забрати своїх дітей із собою, щоб отримати опіку від іншого з батьків, дає їм те, що вони бажають, навіть якщо це неправильно і шкідливо, з єдиною метою отримати їхню прихильність.
Однак це надзвичайно небезпечний крок у надзвичайно гарячому регіоні, як Балкани, який може вийти з-під контролю та легко вийти за церковні межі, попри те, що Сербська церква у своїй заяві стверджує, що її рішення далекі від політичних, геополітичних інтересів, впливів та тиску. Сербська Церква намагається «повісити» на Фанар націоналістів Північної Македонії, яким він опосередковано каже, що Фанар діє на користь іноземних інтересів.
Нагадаємо, 9 травня 2022 року Синод Вселенського патріархату вступив у євхаристійне спілкування з Охридською Архієпископією, зціливши розкол в Північній Македонії. Також Синод Вселенського патріархату передав Сербській Церкві врегулювання адміністративних справ між нею та Церквою Північної Македонії в рамках священно-канонічного порядку та церковної традиції.
