Російські військові тримали у полоні, били та катували священників, що приїхали забрати тіла, як тоді вважалося загиблих прикордонників з острова Зміїний. Про це в ефірі “Українського радіо.Одеса” розповів капелан 35 окремої бригади морської піхоти Олександр Чоков, який провів у російському полоні майже три тижні.
Солдати РФ чинили на них психологічний тиск, стверджували, що Україна – це республіка в складі Росії і карали за неправильні судження. Вони також утримували в полоні та знущалися із представників “Червоного хреста”.
Після 24 лютого, коли росіяни атакували острів Зміїний на Одещині й українська сторона заявила про смерть прикордонників, капелани Олександр Чоков, Василь Вирозуб та Леонід Болгаров, медик Іван Тарасенко вирушили на рятувальному судні “Сапфір”, щоб забрати додому тіла загиблих. Там їх та весь екіпаж судна захопили в полон. За словами капелана Олександра Чокова, всіх заарештованих помістили в одну камеру та перший час не давали спілкуватися з полоненими українськими військовими.
“Нікуди нас не випускали, ми не мали можливість до військових іти, щось там проповідувати, казати, молитися там, підтримувати військового. Тільки в таборі для військовополонених, коли ми були, ми мали таку можливість… Ми там знаходились десь 12 днів, а потім нас відправили в табір військовополонених, це десь під Харковом. І там, в тому таборі, ми мали таку можливість з військовими трохи спілкуватися, молитися, підтримувати, а потім нас звідти відправили вже в СІЗО міста Старий Оскол”, – розповів Олександр.
У російському полоні до 6 травня перебував священник Василь Вирозуб.
“Треба казати росіянам, щоб вони не воювали зі священниками, щоб вони з капеланами не воювали, бо згідно з Женевською конвенцією капелан, він може іти за своїм військовим, військовополоненим, допомагати, якимсь чином підтримувати, а вони заарештовують капеланів, вони заарештовують священників, вони воюють з ними”, – додав Олександр Чоков.
“Були і побої, і такі різні знаєте, ну якщо на священника руку підіймають – це дуже погано. Десь було так, що до нас ставлення було таке більш-менш нормальне, а десь було, що ставлення було взагалі погане і били, і мене били, і Василя, ну всіх хлопців били, і медика нашого також було били, торкалася їхня рука ворожа, то це дуже погано”.
Олександра Чоков стверджує, що полоненим та ув’язненим на території РФ потрібна правозахисна допомога, адже росіяни не виявляють гуманне ставлення до бранців, порушуючи міжнародні конвенції:
“Женевська конвенція каже, що військово полонений захищений також цією конвенцією і треба йому забезпечити харчування, захист, тортур не повинно бути, але цього Росія не дотримується: катують, б’ють, харчування забезпечують, але це харчування, якщо його можна назвати харчуванням, я з 80 кг схуд до 60…Додому я приїхав, дружина мені приготувала їжу і я кажу – це божественна їжа”.
За словами Чокова, у таборі для військовополонених перебували близько 200 людей і росіяни били та катували всіх, а також змушували стояти на морозі при -22.
“Коли я вже не міг стояти на колінах, я впав, а я був в костюмчику літньому, то я хотів піднятися, а він мене автоматом зверху як тріснув. І я кажу йому: “За що священника та б’єш”. І це якось до тями його привело. І тоді він мені дав руку, підтримав, на коліна поставив. Потім вони нас в намет привели, погрітися дозволили”.
Було безліч допитувань, повезли в СІЗО в Старий Оскіл. Ставили питання про те, чий Крим, Донецьк та Луганськ. Підіймали питання мови.
“Я з ними говорив російською. Я їм казав, що у мене немає питань з мовою. Та і в нас в Україні взагалі нема. Але кожна держава, вона повинна мати свою мову, свою історію, свою культуру”, – зазначив Олександр.
“Вони не бачать Україну як державу. Вони бачать Україну як республіку. Це ніби їхня російська земля… Коли ти з ними розмовляєш, агресія іде дуже сильна. І тебе б’ють тільки за те, що ти українець. Все. Крапка. Ти українець і за це тебе будуть бити”.
Перебуваючи у полоні, священник говорив, що бачив агресію на заяви про те, що Крим – територіальна частина України. Російські військові намагалися змінювати мислення полонених і стверджували, що Україна – це частина Росії й били за інакодумство.
Росіянам було неприємно, що священники Московського та Київського патріархату не мають між собою суперечок та ворожнечі. Разом із капеланом на обмін їхали й представники “Червоного хреста”, який також, за словами Олександра, катували:
“Нас заарештували, з нами їхали хлопці, їхали дівчата з “Червоного хреста”. Як для мене це взагалі був шок. Їх заарештували також їх били й катували. Як це назвати можна?”.
