Четвер, 28 Березня, 2024
Бiльше

    Неділя, 8 травня 2022 року: Всесвітній протест православних мирян проти війни в Україні

    У ці пасхальні дні, коли ми співаємо і вітаємо один одного «Христос Воскрес», народ України страждає від голоду, холоду, ран і смерті. Хоча індивідуально ми допомагаємо через IOCC та інші благодійні організації, на глобальному рівні ми занадто часто обходимо це питання стороною. Подібно священику і левіту в притчі Ісуса про доброго самарянина (Луки 10:25-37), ми кажемо собі, що не можемо робити нічого значущого або що нас кличуть важливіші обов’язки — можливо, вірність церковним ієрархам, дехто з яких благословив вторгнення, а дехто мовчить про це. А наші брати і сестри-українці, тим часом, стікають кров’ю при дорозі.

    На Великдень невелика православна група християн у місті Айова вирішила змінити це, запустивши GOLD: Всесвітній протест мирян проти війни в Україні. Ми закликаємо нашу православну сім’ю по всьому світу об’єднатися в неділю, 8 травня 2022 року, щоб молитися і свідчити про Євангеліє миру (Ефесян 6:15) проти війни в Україні та ієрархів, які її виправдовують. Дійте зараз і сплануйте свою участь: зв’яжіться з одним або двома друзями (Матвія 18:20), залучіть своїх дітей, призначте одну годину, щоб зустрітися разом біля своєї церкви, і поширюйте інформацію електронною поштою та в соціальних мережах. Носіть ікони, символи, квіти, прапори, висловлюйте, що говорить вам совість і моліться за мир в Україні. Публікуйте фотографії та відео в соціальних мережах та нашій групі у Facebook. Нехай наші брати і сестри по всьому світу, від ієрархів до мирян, в росії, Україні та інших місцях, почують наше свідчення: православне християнство не можна використовувати для підтримки цієї війни. Якщо війна триватиме, ми плануємо другу демонстрацію на П’ятидесятницю.

    Ми починаємо цей рух з любов’ю та співчуттям до Церкви в усьому світі. У надзвичайній акції понад 300 священиків Російської православної церкви в Україні закликали православний світ засудити вторгнення на їх батьківщину та притягнути до суду патріарха Кирила. Багато православних священнослужителів висловилися (тут і тут), деякі на свою небезпеку (і тут). Іншим, хто хотів би протестувати, єпископи наказали мовчати, а патріархи в регіонах, які залежать від російської допомоги, продовжують утримуватися від свідчення про причетність патріарха Кирила до війні. Що ще гірше, радикальні повністю анонімні православні веб-сайти проводять російську державну пропаганду про український «фашизм», незважаючи на свідчення фактів про протилежне. Скажемо чітко: ми не протестуємо проти росії, росіян чи російської церкви як такої. Ми росіяни, українці і інші православні, і діємо з любов’ю до світлого струму нашої віри, до якого входить російське православ’я від Оптинського монастиря, що окормляв Гоголя і Достоєвського, до преподобного Серафима Саровського, який навчав нас «Здобудьте Дух миру, і тисячі душ навколо вас будуть врятовані» і свята Марія Скобцова, яка врятувала єврейських дітей в окупованій нацистами Франції і віддала своє життя в концтаборі Равенсбруці. «Це віра, що утвердила всесвіт» (служба Синодику). Ми закликаємо себе і всіх православних християн жити відповідно до цього.

    8 травня – друга неділя після Пасхи, неділя жінок-мироносиць. На іконі жінки, які першими дізналися про Воскресіння Христове, несуть в одній руці миро своєї любові до розп’ятого Господа, а іншу вони підіймають, щоб засвідчити його воскресіння з мертвих. Вони «прадідне осудження відкинувши, апостолам, хвалячися, промовляли: “Подолалася смерть…» (Тропар Воскресіння, глас 4). Ідучи їх слідами, 8 травня православні миряни скрізь проголошуватимуть світу, що Христос воскрес і що Церква не може брати участі в машині війни. Коли вона це робить, вона зраджує себе і свого Господа, і вона підриває свідчення Євангелія. Заради поколінь людей, які ще пройдуть далеко вздовж річок нашої віри, нам потрібно, щоб православні християни встали зараз во ім’я Церкви і засвідчили, що страшне зло протистоїть нашій вірі і що народ Божий не потурає цьому.

    Потрібні дії на низовому рівні, а Православ’я в США маленьке і низове за своєю природою, як багато хто з нас знає. Ми викладаємо в Недільній школі, співаємо співи, керуємо хором, служимо у вівтарі, стоїмо і співаємо годинами безперервно, прибираємо ванні кімнати, прибираємо доріжки, доглядаємо за газоном, служимо в парафіяльній раді, запасаємося продуктами в коморі, готуємо їжу для голодних, для фестивалів, для наших братів і сестер на “літургію після літургії” в годину кави. Чому?

    Тому що ми любимо Церкву, наречену Христа, Який перший полюбив нас (1 Івана 4:19). У ній ми шукали, знайшли і продовжуємо шукати і знаходити «того, кого любить наша душа» (Пісня над піснями 3:4), Ісуса Христа, джерело нашого воскресіння. У ній ми знаходимо шлях любові до Бога і ближнього, джерело живої води, шлях життя — таїнства, молитву, споглядання, радість, мир, вчинки співчуття і милосердя. Як щиро проголошує наша парафія під час подякових молитов після Святого Причастя: «Церква всім відкривається як блискуче освітлене небо, що веде вірних дорогою світла. Стоячи в цьому, ми голосно кличемо: Укріпи, Господи, основу цього дому!»

    Якщо ми відчуваємо цю любов, ми повинні свідчити нашим сучасникам і майбутнім поколінням проти тих, хто отруює криниці Церкви, потураючи насильству, якому прийшов покласти край Ісус.

    Ми висловлюємо свою любов до церкви і світу
    Засвідчуючи, що добра новина Ісуса Христа
    Вчить нас любити Бога і ближнього.
    Ця самопожертва — шлях радості та життя.

    Говоримо з любов’ю до світу, до Патріарха Кирила, до ієрархів повсюдно:

    Війна проти України несумісна з вірою в Ісуса Христа.
    Якщо ви потурали цьому, покайтеся.
    Люди Церкви не будуть співучасниками цієї війни через наше мовчання.

    Ми молимося до Господа: «Дай нам Твій мир».

    Якщо християни благословляють неприкриту агресію, війну, насильство та вбивства, або стоять осторонь, боячись проголошувати «милосердя, мир, жертву і хвалу», як ми співаємо на Божественній Літургії, то так само як і стражденний народ України, ми лежимо поранені і гинемо на узбіччі дороги. Нехай 8 травня стане днем, коли ми зупинимося, щоб перев’язати рани війни, смерті та сліпоти світлом Ісуса Христа.

    Лорі Бранч є доцентом кафедри англійської мови в Університеті Айова. Джерело: Public Orthodoxy.

    Переклад: Ethos.

    Найсвіжіше

    Популярне