Автор: релігійний експерт Олександр Єфременко.
Цьогоріч будь-якому українцю неможливо вповні відчути пасхальну радість через ті жахіття, які відбуваються в Маріуполі на заводі Азовсталь. Як зазначив вчора у своєму телеграм-каналі заммінстра МВС України Антон Геращенко «Більше тисячі мирних маріупольців та поранених українських захисників замкнено у смертельній пастці бункерів «Азовсталі».
Прості люди, серед яких жінки і діти, а також воїни, вже тижнями лежать просто на бетонній підлозі з важкими пораненнями, здобуваючи при цьому цілу купу різних інфекцій. Окрім цього вони опинились у страшній гуманітарній катастрофі, адже передати туди їжу та воду просто неможливо через блокаду російських окупантів.
Все це бентежить не лише нас, українців, але і весь цивілізований світ. Безумовно, що до Маріуполя прикута увага усіх адекватних людей, не залежно від місця їх проживання, національності чи навіть віросповідання. Зокрема, Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій після Великоднього богослужіння закликав відкрити зелені коридори для виходу людей із оточеного Маріуполя і негайно припинити війну. Ось це слова Церкви-Матері!
Хотів би відзначити, що це сказав Той, кого Московський Патріархат і його прихильники “охрестили” єретиком і розкольником, який, за їх словами, нібито вніс «смуту і розділення в Україну».
А що зробив сам московський патріарх? Той, який заявляє, що Україна – це його канонічна територія, а українці його паства? Відповідаю: цілувався і обмінювався подарунками із путіним на Пасху у храмі Христа Спасителя. А в своїх промовах і жодного слова не сказав про «свою» знедолену паству, яка страждає від тих рук, які на Пасху потискав сам гундяєв.
На ту ж саму Пасху, кіріл побажав, щоб кожен учасник великоднього богослужіння, серед яких був і путін, вийшов із Храму Христа Спасителя «немного другими по сравнению с тем, какими мы сюда вошли. Чтобы мы почувствовали, что не так страшно все то, что нас пугает там, за стенами храма, не так непреодолимы все те трудности, с которыми мы сталкиваемся, ведь с нами Бог, Воскресший Спаситель. А если с нами Бог, какая же сила нам страшна?»
Виникає лише питання яким же вийшов путін після цього богослужіння, якщо він і далі віддає накази вбивати невинних українців, утримувати їх поранених і хворих без води і їжі у темних і холодних підвалах? Чи може бути з такими нелюдами Воскреслий Христос? Здається відповідь очевидна: Христос у бункерах Азовсталі і в підвалах блокованого Маріуполя. Він з тими, хто сьогодні страждає і знемагає, а не з тими лицемірами, які ці страждання благословляють і створюють!
Де ж Ваша пастирська любов, де ж батьківська опіка? Де ж ті, що хотіли йти хресним ходом з Оріхова в Маріуполь, але так і не дійшли? На цьому тлі ці заклики виглядають лише як чергова показуха і можливість пропіаритись на людському горі. «Ми звертаємося до всіх, від кого це залежить…», – говорив Онуфрій у своєму зверненні, нібито не знаючи від кого це залежить. А вони саме ті, двоє від кого це залежить, путін і гундяєв, були разом в одному місці, у той самий день, коли Онуфрій хотів вивести людей із Маріуполя. Не один і не інший не згадали ані про «сміливе» звернення Онуфрія, яке перетворилось на простий «пшик», а ні про тих, хто через їх провину опинився в пеклі у самісінькому центрі Європи.
Галасливі слова і заяви за якими пустота. «Оскудєла благодать и істочалась любовь» в серцях таких служителів як гундяєв і його поплічники. Бо ж як може священнослужитель, який покликаний нести світло і відстоювати істину, свідомо виправдовувати гріх. Як може патріарх, який претендує на першість у світі, обнімати вбивцю і промовляти до нього «Христос воскрес»?
Взагалі, після всіх тих звірств, які з благословення гундяєва наробили так звані асвабадітєлі в Маріуполі, Ірпені, Бучі та в інших містах, його самого і його підопічних взагалі вже не можна назвати не лише християнами, але і навіть людьми. І які б пишні богослужіння не влаштовували б вони, і скільки б храмів не будували ніщо не зможе виправдати їх в очах Божих, і в очах дітей, які втратили своїх батьків. За всі ці злочини доведеться відповісти перед Непідкупним Суддею. Хоча здається, що про це в кремлі і даниловому монастирі вже давно забули…
