Давня позиція Ватикану – бути над конфліктом у сьогоднішній війні Росії проти України, не працює.
Про це сказав у «Добрій розмові» з Тарасом Бабенчуком релігієзнавець, співробітник Інституту історії Церкви УКУ Анатолій Бабинський, відповідаючи на запитання, чим керувався Святий Престол, ставлячи у цій Хресній дорозі поруч символічну жертву і агресора, повідомляє РІСУ з посиланням на Департамент інформації УГКЦ
“Ідея і сценарій такої Хресної дороги складається заздалегідь, і, думаю, вона була прописана раніше: напевно, комусь прийшло в голову у цей Страсний тиждень показати добрий жест примирення на тлі війни, – каже Анатолій Бабинський. – Але той, хто це придумав, не до кінця розумів чи не хотів розуміти контексту і реальності ні війни в Україні, яку вже прямо називають геноцидом, ні ситуації в Росії, де, за соцопитуваннями, ця війна абсолютною більшістю населення підтримується. Людина, яка все це придумала, абсолютно не враховувала цей контекст. Чи ці жінки справді можуть представляти Україну і росію? Ні. Свої особисті сімейні стосунки в Італії – можливо, так, але не стосунки держав, зокрема, зараз”.
Реакція різних частин українського суспільства на цю ідею була дуже чіткою. Про це висловився Глава УГКЦ Блаженніший Святослав і представники Римо-Католицької Церкви – папський нунцій Вісвальдас Кульбокас і єпископ Віталій Кривицький, а також українські інтелектуали (наприклад, Мирослав Маринович) та церковні діячі.
“Обурення було лавиноподібним і абсолютно справедливим, як на мене, – коментує Анатолій Бабинський. – Католики в Україні відреагували негативно і закликають цього не допустити. Солідаризуюся з цим, це – спільний голос римо- і греко-католиків України”.
Як і чому виникла така екстравагантна ідея, яка принесе чималу шкоду – зокрема, і самому Ватикану, можна лише здогадуватися і реконструювати хід думок їх авторів.
“Спіндоктор Папи, о. Антоніо Спадаро, ще раніше пояснював, що це – жест не політичний, а пастирський. Проте це – саме політичний жест: у цих умовах неможливо щось зробити неполітичним”, – каже Анатолій Бабинський.
Чи є автором цієї ідеї сам Папа Франциск чи хтось із наближених – можна лише здогадуватися, вважає історик: “Задається певна тема – і над цим працює ціла команда: це стосується і катехиз, і енциклік, і інших речей. Це – робота курії, яка допомагає Папі у його пастирській діяльності. Тому, звісно, сам Папа цього не пише, але, напевно, подає тези і перечитує готовий текст”.
“Є певна інерція у вибудовуванні стосунків Святого Престолу з Росією, російською культурою і російським патріархатом, і ця інерція має своє історичне коріння, – коментує Анатолій Бабинський використання цитат Достоєвського в одній із останніх катехиз папи Франциска. – Можу обнадіяти: ця інерція по-трохи міняється, бо 50 років тому було ще важче доносити певні речі. Другий момент: давня позиція Ватикану – бути над конфліктом, щоб зберегти майданчик для переговорів. Але це також застаріло і це не те, чого очікують католики України і світу. Вони очікують, що голос папи буде голосом морального авторитету, який чітко окреслює добро і зло, чітко називає, де є жертва і де – агресор. І в цьому – найбільша іскра, тому що Святий Престол і його дипломати вважають, що краще бути переговорникам, а католицький світ очікує моральної позиції”.
Історик звертає увагу й на те, що треба враховувати ще один момент: російська влада і Церква дуже добре розуміють ці принципи ватиканської дипломатії і посилають сигнали, що визнають Ватикан нейтральним майданчиком для переговорів. Також не треба виключати фактор, що у Ватикані є люди, які мають проросійські позиції, сам Папа Франциск не до кінця розуміє нюанси сучасної Східної Європи і покладається на радників, а серед них є дуже багато людей, які співчувають Росії.
Анатолій Бабинський вважає, що Папі Франциску варто було б покращити якість комунікації – зокрема, більше контактувати з єпископами зі Східної Європи і, особливо зараз, з України:
“Ватикан – має певну історичну траєкторію і механізм дій: не називання винуватців – Ватикан діє так давно, починаючи з ХІХ століття, особливо з Першої світової війни. Чи це правильна позиція? На мою думку, ні. Ця ostpolitic може і повинна змінитися – це не непорушна позиція, яка має бути вічно. Думаю, наша ситуація допоможе зрушити цю траєкторію – в тому плані, що папство просто втрачає моральний авторитет у світі”.
Нагадаємо, раніше речник ПЦУ прокоментував ініціативу Ватикану щодо носіння спільного хреста росіянкою і українкою. Також апостольський Нунцій передав у Ватикан позицію України про спільне стояння під хрестом українки і росіянки.
