Ставили на коліна в сніг при -22°C, допитували, били, привезли в Курськ та посадили в карцер. Капелан Леонід Болгаров був учасником пошуково-рятувальної місії до острова Зміїний на судні “Сапфір” та потрапив у російських полон, де пробув до 10 квітня.
У ефірі “Українського радіо. Одеса” капелан розповів про захоплення військовими РФ, перебування у полоні та свою службу у зоні бойових дій.
26 лютого Леонід Болгаров разом з іншими капеланами вирушив на судні “Сапфір” на пошуково-рятувальну місію до острова Зміїний, аби допомогти забрати тіла, як тоді думали загиблих прикордонників.
“Коли ми вранці 26 лютого прибули на точку, яку нам вказали росіяни, до нас на катер прийшла досмотрова група, які відразу нас поставили на коліна, руки за голову і почали обшукувати судно”, – розповів священник.
Тоді екіпаж захопили і відвезли до Севастополя, де чоловіки просиділи 11 діб. З 1 березня їх розпочали допитувати різні російські служби, а згодом чоловіків посадили на десантний літак, де було 200 полонених людей, і привезли в Курськ.
“На вулиці температура -22 градуси, нас поставили на коліна, ми стояли на колінах на снігу, на морозі з третьої по п’яту годину ранку. Я тільки молив Бога, щоб не впасти, вистояти до кінця”, – поділився капелан.
“Через мій вік, 65 років, більш-менш фізично там не били. Саме страшне, коли водили на прогулянку, аби познущатися. Для них кожен українець – це ворог, тому що він українець”.
Разом з Леонідом Болгаровим захоплений був і отець Василь Вирозуб, який наразі лишається у полоні. Російські військові наполягали, аби він перейшов на їх сторону і вмовляв українців скласти зброю.
Українським полоненим військові РФ намагалися довести, що захоплення судна “Сапфір” – це була спланована операція наших військових, аби українці сказали, що РФ воює з священниками.
Зараз Леонід Болгаров повернувся до звичайного життя, планує і далі служити та бути військовим капеланом.
Військовий досвід Леоніда Болгарова
Вперше у зону бойових дій Леонід поїхав у 2014 році, коли був звичайним священником:
“Тоді вперше я молився за військового, який про це попросив. І коли я почав молитися – він почав плакати. З того часу я почав служити як капелан”.
Для того, аби працювати з одеськими батальйонами морської піхоти та ракетно-зенітними військами, він багато навчався військової справи та пройшов курс тактичної медицини.
“Були у 59 бригаді на передовій і до ворога 150 метрів, був нічний бій. Ми стояли разом з нашими військовими в окопах, молилися. Чуємо, що наші бійці перестали відповідати вогнем, відкриваємо очі і бачимо, що вони з нами також моляться. І з того боку вогонь припинився”, – розповів отець Леонід.