Біда навіть не в тому, що російський єпископ з двома відомими ортодоксальними російськими попами Георгієм Максимовим і Андрієм Новіковим колесить Африкою і купує благовоління жебраків африканських парафій: кому дах перекриють, кому новий підрясник куплять. А в тому, навіщо вони це роблять. У тому, що вони не для любові це затіяли, а для політики, для того, щоб помірятися з александрійцями, скільки вони за недорого в тих парафіях відхопили. У кого довший? У Александрійського Патріарха чи нашого, російського. Звичайно ж, мова про шлейф у мантії, а ви про що подумали?
А знаєте, чому без любові все це? Бо якби із любові, то ці Максимові з Новіковими та з Клінсько-Африканськими Леонідами задовго ще до Африки їздили б російською глибинкою.
Що, в Росії немає храмів, де треба дах полагодити, а грошей нема? Або в Росії немає батюшок, у яких єдиний підрясник, що зносився?
Де ці батюшки? Де їхні списки із російськими бідами. Де реальна допомога від нашого російського патріархату жебракам російських парафій, що розжирів, як бачите і допомагає Африці.
Є такий народний вираз: – З жиру бісяться! З жиру шаленіє патріархія, ось що це таке. Це все жахливо соромно, ось ця вся африканська епопея. Це все якась жахлива ганьба. І це повна якась відсутність смаку, якась вульгарність, що перемогла у правлінні нинішнього патріарха.
Автор: письменник, блогер, публіцист Ілья Аронович Забежинский
