Синод Александрійської Православної Церкви багаторазово та різнобічно розглянувши канонічні правила які стосуються неканонічного та антицерковного вторгнення Російської Православної Церкви з метою створення нових «церковних форм в Африці». Синод прийняв два рішення.
- «Інформувати Святий Вселенський Патріархат і помісні Церкви через їх предстоятелів, за допомогою доставлених Патріарших листів, в яких буде описано “заражене” замішання, що відбувається серед “дітей, народжених від нас у Христі”, вірних африканців, внаслідок видимих та невидимих дій уповноважених осіб Російської Церкви»;
- Також Синод Александрійського патріархату вирішив «негайно застосувати до порушників церковні покарання, які передбачені Божественними та Святими Канонами», – йдеться в рішеннях Синоду, передає orthodoxtimes та arxon. gr
Протягом останніх двох років, після визнання патріархом Александрійським та всієї Африки Феодором II автокефалії Православної Української Церкви, «ми несподівано отримали незаконне вторгнення та окупацію від Російської Церкви методами, що суперечать церковній практиці» та традиції, яку дотримувалися всі праведні попередники Патріарха Московського Кіріла, – зазначили на Синоді Александрійської Церкви
РПЦ застосовує підкуп духовенства Александрійського Патріархату, як помсту і шантаж Александрійській Церкві.
«Вже зараз, після оголошення Московського Патріархату 29 грудня 2021 року, ми маємо офіційні рішення та заяви Церкви Росії та інтерв’ю її офіційних осіб про абсолютно незаконне створення “Екзархату”, заснованого на її внутрішньому “статуті”, а не на канонічних положеннях, в межах кордонів Александрійського Патріархату».
Синод підкреслив, що більшість із 102 священників, які нібито перейшли до РПЦ, перебувають під церковним покаранням, або відлучені від Церкви, або мають інше сумнівне чи невідоме походження. Священники «які називають себе православними, але ніколи не належали до Александрійського Патріархату», — підкреслюється в заяві.
У заяві Синоду також йдеться про те, що за допомогою підкупу і вторгнення РПЦ в Африку «робиться спроба змінити православну еклезіологію в багатьох її окремих параметрах, але насамперед у питанні про межі адміністративного устрою структур Церкви Христової, виходячи з мотивів, далеких від православного Передання». «Ми з жалем розуміємо, що це походить зі співчуття і мотивовано “вірусом етнофілетизму”, засудженим Собором 1872 року».
Звичайно, секулярний дух також не відсутній у цих рішеннях, звертаючись навіть до параметрів «неоколоніалізму» та претензії на глобальну першість, відому з минулого на бідному африканському континенті, що не відповідає жертовному духу нашої освяченої православної Традиції у служінні.
Синод єрархії Александрійського Престолу з великим незадоволенням заявляє протест Патріарху Росії і Синоду, що його оточує.
Александрійська Церква заявила, що для них, межі кожної помісної Церкви «є чіткими, географічними, нанесеними на карту Вселенськими Соборами та шановними».
«І ми заявляємо, що в цьому акті ми ніколи не вмішувались у межі якоїсь помісної сестринської церкви, тим більше Російської церкви. І не тільки тому, що таким чином спотворюється послання євангельської любові, але й тому, що століттями борючись і співпрацюючи з різними деномінаціями та релігіями в дусі взаємної поваги та розуміння, ми отримуємо огидний удар від російських єдиновірців».
Синод заявив, що цими методами грубо порушується суть православної віри, особливо в такій чутливій сфері, як місія в Африці, яку Александрійська Церква «годує», за словами Павла, «як немовля молоком, а не твердою богословською їжею».
