Днями на порталі «РІА Новості» опублікували доволі лаконічне інтерв’ю очільника новоутвореного «африканського екзархату Російської православної церкви» архієпископа Лєоніда щодо організації і діяльності вказаної структури.
З перших секунд інтерв’ю стає зрозумілим, що головний російський «просвітитель африканського континенту» не планує змінювати місце постійного проживання, і, тим більше, переїжджати з Москви до Африки, щоб проповідувати серед місцевих жителів «русскій мір».
За словами самого Леоніда Горбачова, «ядро экзархата будет коваться в Москве». Перефразуємо, «керувати Африкою» архієрей планує з комфортних умов – в білокам’яній, а не безпосередньо на місці. Погодьтесь, виглядатиме доволі смішно і абсурдно, коли «екзарх всія Африки» сидітиме в Москві.
Місцем дислокації цієї «африканської ковальні» обрано колишнє подвір’я Александрійського Патріархату при РПЦ – храм Всіх Святих на Кулішках, який, за спостереженням речника Православної церкви України архієпископа Євстратія (Зорі), знаходиться недалеко від адміністрації Путіна та Ради безпеки РФ.
Не буду вдаватись до конспірології та роздумувати над символізмом обраного місця, але відзначу, що факт розташування керівного центру «екзархату» в Москві, а не в Африці, – чергове яскраве свідчення того, що мета цього новоутвореної структури не боротьба за чистоту Православ’я, а банальна «показуха» того, на що здатна ображена церковна Москва, і які у неї можливості.
Очевидно, якби РПЦ дійсно переживала за тих кліриків і паству, які захотіли бути вірними «канонічєскому православ’ю», то відрядила б туди свого представника, який би 24/7 міг би задовольняти їх потреби. Адже цілком закономірно, що будь-яка організація, в тому числі і церковна, не зможе повноцінно діяти без керівника, який постійно перебуває на місці.
Невідомо як мають діяти клірики, якщо в них виникла нагальна потреба, що потребує швидкого вирішення чи, хоча б, втручання безпосереднього керівника, як от наприклад нестача святого мира, чи якийсь конфлікт в середовищі кліру.
Регулярно літати до Москви на Кулішки, зважаючи на вартість авіаквитків та фінансове становище африкансько-російських служителів, буде просто неможливим. Чи самому Лєоніду брати чартер і летіти в Африку? Водночас відсутність священноначалія неодмінно призведе до вакханалії та анархії.
Логічно, що самому очільнику новоутвореної структури РПЦ в Африці потрібно, принаймні, відрядити у місце постійної дислокації якогось заступника чи, хоча б, уповноважити якого-небудь місцевого представника, у даному випадку священнослужителя, яких, до слова, РПЦ спромоглась знайти в Африці аж 102. Проте, напевне, жоден із них недостойний нести такий послух, що ще раз підтверджує їх низький рівень.
Нагадаю, що за словами богослова Мамуки Путкарадзе, переважна більшість з них – це старостильники, що перебувають у розколі зі світовим православ’ям, а також різноманітні порушники канонічних норм, які раніше були заборонені у служінні або позбавлені сану.
У попередніх моїх публікаціях відзначалось, що мотивацією їх вчинку – була виключно фінансова винагорода від Московської патріархії.
Архієпископ Лєонід у своєму інтерв’ю визнає, що нагальною проблемою новоутвореної структури є кадровий голод. За інформацією моїх особистих джерел, зараз в Московському патріархаті шукають грекомовного архімандрита, який знайомий з Африкою, щоб висвятити його на єпископа і посадити на місці. Проте бажаючих не так вже і багато. Криза кадрів свідчить про недієздатність цього проєкту, який, фактично, є мертвонародженим.
А заяви архієпископа Лєоніда, як й інших речників РПЦ, про паству 102 парафій в Африці є порожніми словами і не більше. Адже, як мною вже відзначалось, усі вони є дотаційними. Єдине, на що можуть сподіватись в Даніловому монастирі, так це на те, що до цього «екзархату» приєднається хоча б один єрарх Александрійського Патріархату, про що зазначив і сам Горбачов у згаданому інтерв’ю.
Як відзначалось у дописах “Духовного фронту України”, РПЦ, використовуючи щедрі фінансові винагороди, намагається заручитись підтримкою від 4-х до 6-и єпископів Александрійської Церкви. З їх допомогою планувалося підсилити утворену структуру, і тим самим створити опозицію безпосередньо самому патріарху Феодору. Кінцева мета цієї опозиції, як власне і всього «екзархату», відставка патріарха з подальшим обранням на це місце ставленика Москви, чи хоча б кандидата лояльного до РПЦ.
Проте, поки інтервенція РПЦ в Африку не принесла Даніловому монастирю бажаних результатів, а навпаки призвела до репутаційних втрат. Адже своїми нахабними діями Московська патріархія вчинила вторгнення до чужої канонічної території, чим порушила низку канонів Церкви, в тому числі тих, які були прийняті на Вселенських Соборах. Безумовно, що це все не зійде з московських церковних рук.
Водночас такий вчинок лише згуртовує антимосковську церковну коаліцію. Навряд що після такої «показової помсти» хтось із предстоятелів Помісних Церков захоче підтримати «Амман 2.0». Цілком закономірно кожен з них може припускати, що Москва здатна так само зухвало зазіхнути на територію будь-якої іншої Церкви, якщо остання відмовиться «танцювати» під її дудку.
Окрім цього, не варто забувати про колосальні фінансові збитки, які витрачаються на підкуп кліриків сумнівної репутації, які, проте, жодної користі принести не можуть. Безумовно, такі зухвалі дії також будуть мати трагічні наслідки і для державно-церковних відносин як всередині самої Росії, так і на міжнародній арені.
Продовжую слідкувати за розгортанням цієї московсько-африканської епопеї. Та, наразі, хотів би підкреслити, що Москва зазнає від неї більше втрат, аніж отримує здобутки. Вважаю, що нічого доброго, окрім ганьби, цей проєкт РПЦ для Моспатріархату не принесе. Як співалось у відомому радянському мультфільмі: «нє ходітє, дєті, в Афріку гулять»…
Автор: релігійний експерт Олександр Єфременко.
