Коментуючи вторгнення РПЦ в Африку і заснування там двох єпархій, православний богослов архімандрит Кирило Говорун заявив, що Московський патріархат порушив засадничий канон прийнятий на Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році. Він підкреслив, що такі дії притаманні «канонічним беззаконникам».
«… тепер ми маємо справу із створенням паралельної юрисдикції на території найдавнішої церкви. Її ексклюзивне право на цю територію було постульовано в період встановлення принципу канонічної території в Церкві – 6-м каноном Першого вселенського собору: “Нехай зберігаються стародавні звичаї, прийняті в Єгипті, і в Лівії, і в Пентаполі, щоб Александрійський єпископ мав владу над усіма цими”. І хоча юрисдикційні посягання на північно-східну Африку до 325 р. були (через що, власне, і приймали канон), то після перемоги (нео-)Нікейської партії наприкінці 4-го століття їх вже не було. Причиною тому є однозначне розпорядження Вселенського собору, та ще й першого з них», – йдеться в дописі богослова.
«Александрійська юрисдикція – у певному сенсі перший прецедент канонічного суверенітету. В умовах Православного канонічного права, що базується на прецедентах, це більш ніж конституція. Тому тільки канонічні беззаконники могли відкрито порушувати цей канон і заходити на територію Александрійської юрисдикції (так було з РПЦЗ на початку 20-го століття, як це показала Наталія Василевич)… Російські ж преосвященні у 2021 р. безпосередньо порушили цей основоположний канон Вселенського собору в Нікеї, який досі був несучою балкою біля самих основ будівельних риштувань (Церкви, – прим. ред.)», – додав богослов Кирило Говорун.
Він також зауважив, що його як члена Церкви засмутило рішення Синоду РПЦ про створення паралельної юрисдикції в Африці.
Нагадаємо, 29 грудня Синод РПЦ у журналі №100 постановив прийняти до себе «102 клірики Александрійського Патріархату з восьми країн Африки, згідно з поданими проханнями». У РПЦ заявляють, що клірики з Африки нібито самі просяться до Московського патріархату, через згадування патріархом Александрійським імені предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, що є визнанням ПЦУ.
Раніше Духовний Фронт України писав, що навряд африканські клірики сильно цікавляться Україною і через це вирішили перейти в РПЦ. Існують великі сумніви, що вони взагалі щось чули за Томос для ПЦУ чи розв’язання українського розколу, скасування грамоти 1686 року чи анексію Київської митрополії Москвою у цьому ж році. Якщо вони і перейдуть в РПЦ, як про це гордо заявляє Московський патріархат, то не через якісь особисті переконання, а через російські гроші, адже багато парафій в Африці є дотаційними і віряни не в змозі забезпечувати священнослужителів самостійно через власну бідність і кліматичні особливості африканського регіону де мільйони людей помирають з голоду.
Отже, єдиним козирем і важелем в руках росіян були і залишаються не правда, чи канонічні правила, Священне передання і віра в Бога, а російські рублі. А найлегше підкупляти священників у найбідніших країнах, от ідеологи російського світу і взялись за Еритрею, Джибуті і Чад та інші країни, священники з яких, нібито сильно переживають за канонічний лад і настрашились згадки самого імені митрополита Епіфанія Александрійським патріархом Феодором 8 листопада 2019 року.
РПЦ не має права судити старшу за неї і по Диптиху і по історичним міркам Александрійську Церкву і вести в чужих єпархіях проповідницьку діяльність, бо це заборонено канонами. Сама ж РПЦ, яка отримала легалізацію свого патріаршества якихось кількасот років тому, тепер не в змозі одноосібно звершувати судилище над Александрійською Церквою, історія якої сягає початку християнства. Щобільше, збоку РПЦ не проведено жодного богословського аналізу про те, що згадування імені предстоятеля ПЦУ патріархом Феодором якимось чином розв’язує руки Московській Церкві на свої антиканонічні дії в Африці.
