Генеральний директор Національного музею історії України Федір Андрощук, розповів, що Десятинна Церква була головним культурним центром Русі, а її історія уособлює історію Русі.
«Десятинна церква унікальна тим, що її історія уособлює історію Русі. Це дуже компактний наратив, якій починається від появи у Києві варягів, продовжується з прийняттям християнства та князівськими міжусобицями, та закінчується монгольською навалою. Все це пережив цей храм», – розповів він в інтерв’ю УНІАН.
За словами музейника, у Х–ХІ століттях церква Богородиці Десятинна була головним державним та релігійним центром Русі, князівською усипальницею.
Відтворити вигляд Десятинної Церкви дуже важко, але археологи в буквальному сенсі збирали і спробували скласти всі матеріальні “пазли”: маленькі уламки фресок, мозаїк та інших археологічних знахідок з розкопок фундаментів пам’ятки, каже Федір Андрощук.
За його словами, для виставки реставрували близько 500 уламків фресок, які прикрашали храм. Деякі з них датуються ХІ століттям, деякі – ХІІ. «Ідея полягала в тому, щоб показати розмаїття кольорів та частково – збережені мотиви. Усі ці фрагменти і дають нам уявлення про те, як церква була прикрашена».
Для оздоблення церкви ймовірно використовували мармур із Корсуня після того, як Володимир здійснив військовий похід. Це була своєрідна демонстрація тріумфу.
ХІІІ століття – останній період Десятинної церкви, драматичний час нашої історії. Саме цим періодом закінчується візуальна історія споруди, розповідає Антонищук і додає, що руйнування церкви було неминуче.
Відомо, що під час навали монголів населення навколишніх кварталів шукало тут захист і брало з собою все коштовне. У Десятинній церкві була колодязеподібна схованка більш раннього часу, понад чотири метри завглибшки. У ХІІІ столітті вона стала останнім притулком тих, хто шукав порятунку у храмі від монголів.
Під час розкопок схованки знайшли останки літньої жінки та чоловіка, одного чоловіка середнього віку та підлітка, дитячі кістки і навіть кістки собаки. Разом з тим були знайдені прикраси, шолом, меч, військові обладунки. Всі ці речі вказують на те, що останніми свідками церкви, які в ній загинули, були представники різних верств населення.
За оповіддю літописця, церква впала і поховала під уламками останніх захисників Києва. Ймовірно, з часом їх останки перепоховали, бо поруч з храмом археологи знайшли братські могили.
Є припущення, що монголи притягнули під церкву тарани та почали руйнувати стіни. Але річ у тім, що церква могла бути не дуже добре побудована. Археологічні дослідження довели, що в XII столітті частина її стін була перекладена. Можливо, церква вимагала ремонту після землетрусу, як припускають деякі дослідники.
