Візит Вселенського патріарха Варфоломія І до Києва, під час якого Його Всесвятість взяв участь у церковних та державних заходах з нагоди 30-ї річниці Незалежності України, змусив духовенство світових церков замислитись про істинну суть заяв, що лунають з вуст представників Російської православної церкви.
Та агресія, постійні образи та ненависть, яку сповідують і проголошують адепти “русского міра” та віряни РПЦ у відношенні до Константинопольської церкви, підводить до думки, що православ’я РПЦ – це аж ніяк не релігія миру та любові. Такі роздуми і висновки зародились навіть у найбільш відданих союзників Данілового монастиря на міжнародній арені.
Зокрема суттєво знизився градус підтримки заяв РПЦ з боку Сербської православної церкви. Очільник СПЦ патріарх Порфирій (Перчи), будучи людиною дипломатичною та виваженою, встановив і утримує баланс між Москвою і Константинополем, не допускаючи різких заяв і засудження дій Фанару, до чого його фактично примушують представники РПЦ.
Звісно, що в Кремлі не можуть спокійно сприйняти поразку після своїх титанічних зусиль, завдяки яким вони намагаються поширити вплив токсичного “русского міра” на якомога більшу частину світу, і напередодні виборів до парламенту виправдовують свою невдачу наявністю “зовнішнього ворога”.
Ця тактика не нова. “Зовнішнім ворогом” лякали ще у часи Совєтського Союзу і сучасна офіційна Москва перейняла цей недолугий прийом.
Наприкінці серпня цього року стало відомо, що очільник МЗС РФ Сєргєй Лавров звинуватив держави Заходу, і особливо США, які нібито об’єднались з метою “зруйнувати єдність світового православ’я”. Нав’язлива думка глави російської дипломатії полягає в тому, що саме вказана ним обставина призвела до того, що РПЦ сьогодні переживає непрості часи.
Водночас той самий Лавров висловив аналогічні обвинувачення, проте вони вже стосувались тиску США на Сербську православну церкву.
МЗС РФ не припускає того, що шалений тиск з боку РПЦ та влади РФ, колосальний фінансовий вплив Москви на СПЦ могли викликати закономірне бажання сербських єрархів послабили лещата “російської православної любові” і з полегшенням відчути любовну єдність у молитві з цивілізованим православ’ям.
Російське агресивне православ’я, яке вже давно стало частиною державної хижацької роспропаганди, саме відштовхує помісні церкви в бік до конструктивного і виваженого діалогу з Константинополем.
Але такий розвиток подій не влаштовує Кремль, і йому конче потрібно виправдати поразку на міжнародній арені саме активністю “зовнішнього ворога”. І цю роль, як і за совєтів, успішно виконують США.
30 серпня у Волгограді, під час зустрічі з громадськістю, Сєргєй Лавров зауважив, що СПЦ, як і низка інших церков, відчуває тиск з боку Вашингтону. Вкрай шкідливу роль у цьому, на його переконання, відіграє саме Вселенський патріарх Варфоломій І, який, як заявив дипломат, намагався розколоти канонічну церкву України.
“Такі спроби зараз спостерігаються і у відношенні Білорусі, і у відношенні держав Середземномор’я, зокрема Сирії, Лівану, і на Балканах, де Сербська православна церква перебуває під потужними атаками. Вона відчуває зараз потужний тиск з боку західних держав, перш за все США, які поставили за мету зруйнувати єдність світовго православ’я”, – цитує “Регнум” слова Лаврова.
Та поки глава МЗС РФ безуспішно намагається звалити з хворої голови на здорову, переважна частина цивілізованого суспільства вже давно зрозуміла, хто насправді шукає молитовної єдності, а хто, всіма силами, намагається відстояти власні імперські амбіції.
