24 серпня 2021 року можна із впевненістю сказати, що цьогорічне святкування 30-ї річниці Незалежності України стало колосальним провалом російської дипломатії та пропаганди.
Окрім того, що сам факт існування суверенної та незалежної від Москви України є неймовірно болючим фактом для Кремля, Росія, використовуючи колосальні фінансові ресурси, проросійських політиків та адептів “русского міра” в Україні, не спромоглась зірвати візит до України Вселенського патріарха Варфоломія І. Окрім того, шалений шантаж, тиск і погрози з боку РФ не втримали союзників України на міжнародній арені від участі у першому засіданні саміту “Кримська платформа”.
У такій ситуації, путінському режиму не лишається інших інструментів, аніж підступні обстріли позицій Збройних сил України в районі бойових дій на території Луганської та Донецької областей, а також, влаштування брудних інформаційних провокацій, метою яких є компрометації не лише української влади, а й автокефальної Православної церкви України.
У цій діяльності російські пропагандисти вдало, на їхню думку, оперують тезами про “відродження нацизму в Україні”, “підіграванні українському нацизму з боку західних кураторів” тощо.
Усвідомивши невідворотність процесу становлення та розвитку Православної церкви України та переконавшись у непорушній підтримці ПЦУ з боку Вселенського патріархату, та низки світових помісних православних церков, у Кремлі вдались до тактики паплюження історичного шляху України до власної автокефальної православної церкви.
Напередодні Дня Незалежності України російські пропагандисти широко висвітлювали тему розсекречених архівів Федеральної служби безпеки РФ, серед яких дивовижним чином виявились свідчення про створення української автокефальної православної церкви гітлерівськими окупантами, під час окупації території України у 1941-1944 роках.
Роспропаганда зробила акцент на протоколі допиту Феофіла Булдовського органами держбезпеки Совєтського Союзу, який у період німецької окупації був митрополитом Харківським і всієї Лівобережної України, очільником Харківського єпархіального управління автокефальної Української православної церкви. Зокрема, уривки документу публікує Lenta.ru.
В жовтні 1941 року після окупації Харкова протопресвітер Олександр Кривомаз повідомив Булдовському, що при Харківській міській управі створено релігійний відділ, який з дозволу німців зайнявся відродженням автокефальної УПЦ.
Феофіл Булдовський вирішив очолити процес відродження автокефальної церкви. На допиті він стверджував, що з самого початку орієнтувався на фашистських окупантів.
Також, органи держбезпеки совєтів добились від Булдовського зізнання, що в церквах єпархії читались проповіді профашистського характеру, прославлялась німецька армія, яка “визволяє” Україну, під час служб прославлявся Гітлер та його уряд тощо.
Також, у розсекречених документах ФСБ РФ стверджується, що відновлена гітлерівцями автокефальна УПЦ служила німецькій пропаганді.
Своєю чергою нагадаємо, що митрополита Феофіла Булдовського після арешту було фактично доведено до смерті у місцях позбавлення волі. Помер архієрей у неволі 20 січня 1944 року.
Вважаємо, немає потреби пояснювати, чому ці документи зненацька “спливли” напередодні Дня Незалежності України. Ототожнюючи українську владу з нацистами, при чому, не лише п’ятого президента Порошенка, а й нинішнього українського лідера Зеленського, роспропаганда волає про відродження нацизму в Україні, а новостворена ПЦУ всіма силами кремлівських слуг змальовується як прислужниця нацизму.
Ну а про те, як саме совєтські органи держбезпеки отримувала потрібні свідчення від громадян, говорити взагалі немає сенсу. Кожен з допитуваних, рано чи пізно, погоджувався підписати все, що йому підсовували гебісти. Тож особливої сенсації у виконанні російської антиукраїнської пропаганди, в приницпі, не вийшло.
