Храм Іоана Богослова стоїть в самому центрі Ніжина Чернігівської області. 250-річні білі стіни, а ще – оббита штукатурка, повз яку проступає червона цегла, подекуди вибиті шибки, хирляві двері. Ще кілька років тому ворота церкви були наглухо зачинені. Майже сто років приміщення функціонувало як сховище архіву. 2019-го храм передали ПЦУ. Зараз жменька прихожан та служителі церкви намагаються його відремонтувати власними силами. Це і є послух отців Софронія та Януарія – колишніх монахів Російської православної церкви в Україні, які відійшли від неї після отримання Україною Томоса.
Монах Софроній розповів Texty.org.ua, як він перейшов із Московського патріархату до ПЦУ.
Намісник декілька днів мене ігнорував. Я попросив аудієнцію. Прийшов до його келії і заявив, що з благословення свого духівника хочу подати прохання про переведення до іншого монастиря. Він як підірвався з місця: «Вон! Щоб через дві години тебе тут не було».
І через дві години отця Софронія в монастирі вже не було. Чи це було важко? І так, і ні.
– Насправді, я був такий щасливий, що звільнився таким чином. Але в духовно-містичному плані цей розрив важко переживав. Для кожного монаха розрив з монастирем, де тебе постригли, важкий, – говорить чернець.
Деякий час він жив у квартирі батьків. Стояло питання: що далі робити?
– Вже до цих всіх конфліктів я був орієнтований на перехід з Московського патріархату. У мене є коло друзів з видавництва «Дух і літера». У монастирі вони приходили до мене, ми зачинялися у церкві і молилися за мир у державі й церкві. А коли отримали Томос, залишатися у Московській патріархії я просто не мав морального права. Що батьки на мій перехід до ПЦУ? Вони пили шампанське, – сміється отець. – Я з патріотичної родини. Для них це було як повернення мене в коло своїх друзів, у комфортну для себе атмосферу.
Реакція отця Софронія на отримання Томосу була радісна, але без зайвого.
– Я розумію, що це всього лиш юридичний документ, який дає право на повноту церковного буття. Наша територія завжди була закріплена за Константинополем. Москві вона не належить, – говорить він. – І вибороти свою канонічність ми повинні були одразу з отриманням незалежності. По канону, Україні мала перейти і церковна територія. Але для Москви це як втрата своєї влади. В своїх імперських апетитах політика Кремля і Московської патріархії співпала і не можуть не співпадати, бо усім керує одна психічно неврівноважена людина – Путін.
