Війна на сході України, катастрофа рейсу MH-17, вибори в США, нацизм і антисемітизм в Україні, і взагалі України не існує, ось основні теми, на яких фокусувалися державні і «незалежні» російські ЗМІ для просування антиукраїнських наративів в англомовному інформаційному просторі країн ЄС і США.
Висвітлення цих тем супроводжувалося фейками і відвертими маніпуляціями, які потрапляли в медіа інших країн.
Такими є результати моніторингу ЗМІ Європейського Союзу і США, який проводився протягом 2020 року, повідомляє vigilantinfo.net
Згідно з результатами моніторингу, найчастіше новини з «правильними» россіскими наративами публікують сайти «RT.ru», «RIA.ru», «TASS.ru», «Lenta.ru», «sputniknews.ru», «InfoRos.ru» , «Infobrics.org» і «OneWorld.press».
Для аудиторії кожної країни російська пропаганда і «незалежні засоби масової інформації» знаходили свої теми і аргументаційні напрямки. Надалі ці публікації активно поширювалися в соціальних мережах як фейковими акаунтами, так і псевдоекспертами з тих чи інших питань, які нерідко виступають в ролі корисних ідіотів. Також, для висвітлення тієї чи іншої проблеми в кожній країні оперативно вишукувалися місцеві «експерти», серед котрих нікому не відомі маргінали або фріки, так і екс-президенти або глави міжнародних організацій.
Дане дослідження в першу чергу представляє ситуацію в соціальній мережі «Twitter», оскільки вона є найпоширенішою в США, і де в цьому році проходило одне з головних подій, що впливає на геополітичну ситуацію в світі — вибори президента.
Всього у 2020 році виділено такі основні напрямки російської пропаганди проти України:
Нацизм / фашизм в Україні
Один з найпоширеніших наративів російської пропаганди. Його метою є:
— виправдати анексію Криму і Донбасу;
— виправдати військову агресію проти України;
— дискредитувати Українські національно-визвольні рухи, як історичні, так і сучасні;
— дискредитувати добровольчі батальйони;
— ініціювати проблеми з поставками зброї і військовою співпрацею з Україною.
Згадані наративи пропаганда переплітає між собою, і використовуються одночасно. Наприклад, міф про нібито участь ОУН-УПА і особисто Степана Бандери і Романа Шухевича з нацистами служить «підкріпленням» тези про Україну, як державу, населення і збройні сили якої історично нібито «підтримують» нацистську ідеологію. Сюди ж «вплітається» дезінформація про нібито підтримку антисемітизму населенням і Збройними Силами України.
На цій основі вибудовується міф про «нацистські» добровольчі батальйони і Збройні сили України. Цей наратив використовується в більшості для того, щоб виключити поставки зброї і військову співпрацю з Україною, а також зробити Україну ізгоєм в міжнародних відносинах. Під приводом того, що в Україні нібито існує масова «підтримка» нацистської ідеології.
Цей наратив є своєрідною несучою основою, на яку кремлівська пропаганда накладає додатково інші наративи. Начебто «Голодомор — це нацистська пропаганда», «Україна обстрілює Донбас», «США, або Великобританія, Джон Маккейн, або Джо Байден підтримують українських нацистів» тощо. Даний дезінформаційний наратив характеризується тим, що дезінформація поширюється як через Інтернет сайти, так через офіційні російські і зарубіжні, з високим рівнем відвідувань. А також масовим поширенням посилань на такі сторінки в соціальних мережах.
Однією з найбільш тиражованих «новин» про Україну в контексті звинувачень в нацизмі стали повідомлення про те, що «в Україні процвітає антисемітизм і славлять» героїв, «які вбивали євреїв».
Найбільш згадуваним матеріалом є новина «Russia Today» під заголовком «Open anti-Semitism ’: Leaked letter shows Ukrainian police demanded Jews’ names & addresses ’to fight organized crime » про те, що нібито українська поліція збирає дані про євреїв і місця їх проживання для «боротьби з організованою злочинністю».
Ще одним популярним напрямком освітлення подій в Україні для російської пропаганди є повідомлення про те, що в Україні існує ряд неонацистських батальйонів, які толеруються владою. В першу чергу це «Азов», разом з його цивільним крилом, і «Misanthropic Division».
Яскравим прикладом роботи російських пропагандистів стала стаття в англомовній Wikipedia «Azov Battalion». В якій зусиллями російських модераторів (за рахунок їх чисельності) зазначено про «військових злочинах і тортурах які здійснювали військовослужбовці полку» і тому подібні звинувачення.
Окремо слід виділити спроби підміни понять і спотворення історичної реальності з боку Росії в контексті висвітлення подій і фактів щодо історичних постатей України. В першу чергу це стосується ОУН-УПА, Степана Бандери, Романа Шухевича. Перш за все затверджується, що «українці, як нація, співпрацювали з нацистами і зараз продовжують вшановувати нацистських колаборантів». У головах і матеріалах пропагандистів одночасно співіснують твердження про «співпрацю Степана Бандери з фашистами під час Другої Світової Війни» і той факт, що саме за часів другої світової Степан Бандера був ув’язнений в німецькому концтаборі.
Відповідно, для підтримки твердження наводиться «факт підтримки і вихваляння нацистських лідерів України на державному рівні» на прикладі матеріалу про «марші з нагоди річниці народження С. Бандери ».
Вина України в трагедії MH17
Основна мета наративу — перекласти відповідальність за збитий літак рейсу MH17 з Росії на Україну.
Важливим фактом є те, що об’єднана слідча комісія, яка працює в Нідерландах, окремо розглядала кожну з версій, які генерувала російська пропаганда. І на сьогоднішній день всі вони були обґрунтовані і доказово спростовані. Тому немає сенсу розглядати кожну з них в рамках цього дослідження. Але, оскільки російська пропаганда продовжує поширювати дезінформацію в цьому напрямку, перераховані ті наративи, на які був зроблений акцент в 2020 році. Слід зазначити, що саме ці наративи не випадкові, і вони збігаються з аргументами захисту підсудних у цій кримінальній справі.
Також, в англомовних сайтах давно і систематично поширюється наратив «Україна не закрила повітряний простір над зоною військового конфлікту, що і призвело до трагедії. «Ймовірно, Кремль намагається спонукати родичів загиблих у відкритті справи проти України.
Разом з тим слід зауважити, що найбільшого поширення набули матеріали про те, що „літак рейсу МН17 17 липня 2014 року збили два українські літаки“.
Очевидно, що пік активності публікацій і розповсюдження матеріалів на цю тематику цілком збіглися з проведенням в Нідерландах судових засідань у справі про катастрофу рейсу MH17.
Для підтвердження версії російська пропаганда підключила всі наявні ресурси, навіть державне інформаційне агентство „ТАСС“, яке стверджувало, що, в той день було збито „АН-26 ВПС України“ і “Russia Today„, яке стверджувало, що рейс «МН −17 був збитий ракетою ізраїльського виробництва, які поставлялися Україні».
Україна — НЕ існує
Дезінформаційний наратив орієнтований як на зовнішню аудиторію, так і на внутрішню, російську.
По зовнішній аудиторії, то цей наратив знаменитий тим, що його неодноразово, в різних формах висловлював особисто Володимир Путін. Крім того, його часто повторюють відомі російські політики. Основною метою є дискредитувати Україну як державу, представляючи її як просто територію, якусь «сіру зону», на управління яким нібито має історичне право Росія, і виправдати дії Росії щодо України, включаючи військову агресію.
Основна мета по внутрішній аудиторії — створити основу для поширення антиукраїнських настроїв, і реалізувати ідею федералізації України під виглядом децентралізації з подальшим поглинанням Росією «окремих новоутворених суб’єктів федерації».
Для реалізації цієї мети поширюються положення, мета яких поширити розчарування в Україні як єдиній державі. При цьому широко використовуються проблеми, реально існуючі в економіці країни, а також використовуються помилки окремих представників української влади.
Популярними наративами нижнього рівня є нібито «зовнішнє управління Україною,» «маріонетки Сороса», різні теорії змови про «світовий уряд» та інші. Вся ця дезінформація має конспірологічний характер, постійно розповсюджується як через сайти, так і соціальні мережі.
У 2020 році саме ця тематика пропагандистських матеріалів набула масового виробництва і публікації.
Крим — не територія України
Один з основних і постійних наративів російської пропаганди. Мета очевидна — виправдання анексії Криму шляхом формування громадської думки про повну підтримку анексії нібито «громадянами Криму». Систематично поширюється як різними «сайтами», так і соціальними «мережами».
Простежується ще один вектор — посіяти невіру в те, що Крим може бути деокупованим. Працюють на випередження можливих кроків України з деокупацію Криму.
У зв’язку з інтенсивною мілітаризацією півострова, в окупаційній адміністрації є реальна проблема з забезпеченням військових і цивільних об’єктів водою. З метою зняття «водної блокади» з Криму, постійно розширюється дезінформація про нібито екологічну катастрофу в Криму, в якій винна Україна.
Окремо звертають на себе увагу два напрямки дії Кремля, для створення в міжнародному співтоваристві «доказової бази» того, що Крим нібито «Російський».
По-перше, Росія фінансує фейковий соціологічні «дослідження», метою яких є нібито доказ підтримки анексії населенням Криму, а потім в міжнародному інформаційному полі поширює результати таких «досліджень».
По-друге, Кремль постійно намагається організувати приїзд до Криму делегацій з міжнародним статусом з подальшим інформаційним супроводом про нібито підтримку анексії «міжнародним співтовариством».
Білорусь може стати «другою Україною»
З огляду на те, що у чинного невизнаного керівництва Білорусі є проблема з придушенням протестних настроїв населення, в інформаційному просторі постійно з’являється різноманітна дезінформація, яка повинна, з одного боку налякати громадян Білорусі «Українським Майданом», а з іншого — виправдати досить жорстке придушення силовими структурами протестних настроїв громадян.
Серед найпоширеніших наративів — це нібито наявність в Білорусі «українських бойових груп», метою яких є організація заворушень в Білорусі.
Також простежується маргіналізація протестів в Білорусі і порівняння їх з української Революцією гідності.
Цей наратив є своєрідним продовженням спроб російської пропаганди дискредитувати українську Революцію гідності, в тому числі і в очах міжнародної спільноти.
Україна не хоче миру на Донбасі
Цей дезінформаційний наратив використовується для зміцнення переговорних позицій Росії на міжнародній арені. Тобто, основна мета — звинуватити Україну в зриві Мінських домовленостей. І всі існуючі наративи чітко вкладаються в цю логіку дій. Крім того, як правило поява кожного нового інформаційного вкидання синхронізується з якоюсь військовою провокацією на лінії зіткнення.
Зокрема, постійно використовується наратив «Україна регулярно продовжує обстрілювати Донбас». Також широко використовується представник Росії в ОБСЄ Олександр Лукашевич, як «рупор» дезінформаційних наративів проти України. Досить часто ці наративи використовуються разом з наративом про нібито «фашизм в Україні».
Наратив «В Україні громадянська війна» застосовується з метою представити Росію не як агресора, а як ніби-то стороннього миротворця і спостерігача. «Росія — не є стороною конфлікту» — це багаторічна логіка російської пропаганди. Крім того, цей наратив часто використовується як «доказ» того, що Україна нібито «failed state». При цьому принципово маніпулятивний використання дефініцій російської пропаганди, де слово «війна» або «конфлікт» завжди підміняється словосполученням «внутрішній конфлікт».
Міжнародні злочини України
Наратив має на меті дискредитувати Україну перед міжнародним співтовариством, підірвати її авторитет як відповідального постачальника озброєння. Часто використовується разом з наративом «нацизм в Україні».
Зокрема використовується теза про «зв’язки Ісламської Держави» з «українськими нацистами».
Голодомор — це фейк
Заперечення Голодомору — також вагомий вектор російської пропаганди, систематично використовується вже багато років.
Цей наратив має на меті:
— приховати злочини радянської окупації України, зокрема геноцид проти українців під час голодомору;
— поширити міф про те, що Голодомор є нацистською пропагандою;
— поширити міф про те, що саме за часів радянської окупації України процвітала;
— завуальовано нав’язати думку про «історичному» праві Росії керувати Україною.
Поширюється в основному як повідомлення в соціальних мережах «дітей» або «онуків свідків», які заперечують Голодомор. Рідше нариси в блогах або сайтах.
Україна — полігон для NATO
Основна мета наративу — показати Україну як «раба» США, який дозволив використовувати свою територію для будівництва лабораторій з розробки біологічної зброї. Позиціонування України, як небезпечного місця на планеті.
Наратив використовується разом з різноманітними версіями так званої «теорії змови». Поширюється в основному через повідомлення в соціальних мережах. Також набуло поширення заяву українського проросійського парламентарія Медведчука, в якому він вимагає розслідувати наявність біологічних лабораторій на території України.
Україна втручається у внутрішню політику США
Наратив має такі основні напрямки:
— Докази корупції Джона Байдена, пов’язані з діяльністю його сина в компанії «Burisma».
— Дискредитація Національного антикорупційного бюро України, з публікаціями відвертої дезінформації про те, що нібито НАБУ допомагало демократичної партії США в 2016 році.
— Український генпрокурор Шокін був змушений піти у відставку через тиск з боку Джона Байдена, який нібито діяв з корисливих мотивів.
Основна мета поширення таких дезінформаційних наративів:
1. Дискредитація на той час кандидата в президенти Джона Байдена;
2. Перекладання відповідальності за втручання в американські вибори з Росії на Україну. І, як наслідок, — дискредитація України перед міжнародною спільнотою.
3. Підрив довіри до України серед впливових політичних кіл США шляхом втягування її в міжпартійну політичну боротьбу.
Як показало дане дослідження, інформаційна діяльність Російської Федерації проти України в міжнародному інформаційному просторі є яскравим прикладом використання soft power, тобто м’якої сили, яка несе деструктивний характер по відношенню до інших держав, союзів та блоків.
Що стосується України, то результати цієї soft power, яка орієнтована в першу чергу на недопущення інтеграції України у Західну світову спільноту, у разі досягнення успішних її результатів, неодмінно будуть використані і підсилені hard power (жорсткою силою), що може стати черговим повторенням подій 2014 року в Україні та 2008 року в Грузії. А з огляду на те, що аналогічну деструктивну діяльність Російська Федерація здійснює і по відношенню до інших держав, які вона вважає своєю зоною контролю (колишні республіки СРСР та країни Варшавського договору), скоординовані зусилля міжнародної спільноти по протидії пропаганді РФ набувають у 2021 році все більшого значення.
Російська дезінформація, або один з видів зброї?
Ведення інформаційної війни Росією має на меті не стільки переконати або довести, а дискредитувати, посіяти зневіру в правильності дій.
Російська дезінформація поширюється, як відкрито — через іншомовне телебачення, підконтрольне прямо або побічно уряду РФ, і міжнародне агентство новин Sputnik International — так і приховано, з використанням нібито незалежних журналістів, експертів і коментаторів, інтернет-тролів (платних пропагандистів).
Вона діє на багатьох мовах і в багатьох регіонах, включаючи Європу.
