Релігійна громада РПЦвУ в села Келеберда Полтавської області, де меценат передає побудований ним Спасо-Преображенський храм ПЦУ, заявила про вірність московському патріархату і обізвала свого спонсора «іудою».
Про це віряни РПЦвУ розповіли одному із пропагандистських каналів РПЦвУ «Першому Козацькому».
Ще кілька тижнів тому Олександра Мороза, спонсора, який збудував храм, вони звали «Шанований, почесний громадянин… завжди молимось за вас…», а зараз заявили, що не бажають «ставати на шлях Іуди заради якихось земних багатств».
За словами вірян РПЦ, раніше на території села, яке в минулому було одним з форпостів Запорізької Січі, було сім кам’яних православних церков, але всі вони були зруйновані.
Уже після розвалу Совєтського союзу віряни вирішили побудувати храм Московського патріархату.
«У 1998 році з’явилося дуже велике бажання у нашої громади побудувати хоча б одну церкву, – розповіла прихожанка РПЦвУ Тетяна Марченко. – Спочатку створили і зареєстрували релігійну громаду Української Православної Церкви (РПЦвУ, – ред.), потім відбулася зустріч з одним із підприємців міста Комсомольськ, нині – Горішні Плавні, Морозом Олександром Григоровичем. Він з радістю запропонував допомогу у зведенні храму. Замовником будівництва виступав Свято-Миколаївський собор УПЦ (РПЦвУ, – ред.). З 1999 по 2005 рік відбувалося активне будівництво за кошти мецената».
Освячення храму було звершено в 2005 році. Меценат у 2009 році уклав договір про оренду із православною громадою села, на чолі з священником московського патрірхату.
«…ніхто навіть в страшному сні не міг собі уявити, що в цьому році храм у нас відберуть і передадуть без нашого відома іншій конфесії. Таким чином, ми змушені покинути стіни цього будинку», – обурились віряни РПЦвУ.
Вони також незадоволені, що у ПЦУ буде лунати молитва українською мовою. Саму ж Українську Церкву вони назвали «розкольницькою»: «Ми не можемо перебувати на службі з розкольниками. У кожної людини є свої цінності – сім’я, Батьківщина, віра. Зараз за нас вирішують, якою мовою нам молитися і в якій конфесії перебувати».
У 2009 році громада РПЦвУ і Олександр Мороз уклали договір про оренду приміщення храму, дзвіниці, парафіяльного будинку. 31 березня 2021 року спливає термін договору і власник бажає його розірвати, і тому в семиденний термін громада моспатріархату повинна звільнити приміщення храму, а настоятель – парафіяльний будинок, в якому проживає зі своєю сім’єю. Зараз священник РПЦвУ шукає новий дім.
Віруючі РПЦвУ назвали спонсора, який будував храм Іудою, і заявили що не бажають ставати на його шлях і служити із «розкольниками», хоча ще кілька тижнів тому звали його «почесним громадянином Келеберди… шанованим…» і запевняли, що завжди «молимось за вас».
«Наша громада не бажає ставати на шлях Іуди заради якихось земних багатств або ще чогось. Краще залишити будівлю і не зрадити Бога, тому що гріх розколу, за вченням святих отців, не змивається навіть кров’ю», – підкреслила вірянка РПЦвУ.
Нагадаємо, раніше віряни РПЦвУ із Келеберди грозились, що якщо власник храму не змінить свого рішення, вони в останній день договору урочисто покинуть свій храм «хресним ходом – з іконами і хоругвами». Вони навіть записали відеозвернення у якому просять спонсора не передавати храм ПЦУ, адже московський патріархат – це «віра наших дідів і прадідів». На їх думку передача ПЦУ приміщення храму є «гріхом» бо «зруйнує те, що створювалось віками».
Що цікаво у самому відеозверненні представники РПЦвУ використали фрагмент фільмування дроном без дозволу автора. Автори відеозвернення із 1 сек по 3 хв. 35 сек. «вкрали» відео з ютуб-каналу МЕтри, порушуючи тим самим християнську заповідь «не вкради» і українське законодавство.
Довідково: Гріх розколу, який на думку РПЦвУ, “не змивається навіть кров’ю” легко змився за наказом Владіміра Путіна у 2007 році, коли РПЦ прийняла у своє лоно РПЦЗ, яких вона клеймила «безбожним Карловацьким розколом».
Уже після цих подій глава МЗС РПЦ Іларіон (Алфеєв) говорив: «Ми називали Закордонну Церкву “розколом”. Умовою ж вступу в діалог була взаємна відмова від цих звинувачень і термінів – ми як би наклали на них мораторій. З моменту початку діалогу зі Закордонною Церквою (Карловацьким розколом, – ред.) ми в Московському Патріархаті перестали називати її розколом, і зараз, після того, як поділ вже подолано, ми не говоримо про Закордонну Церкву як про розкол – навіть заднім числом. Це було потрібно для того, щоб ми змогли сісти за стіл переговорів».
