Нещодавно у столиці України пройшов мітинг проти візиту Вселенського патріарха Варфоломія. Пильні люди помітили цікавого персонажа серед тих, хто стояв із плакатами. На одному із фото видніється обличчя проросійського діяча в Україні Валентина Лукіяника.
Валентин Лукіяник був головою проросійських організацій під виглядом православ’я. Зокрема, він головував у «Київському православному братстві св. Архангела Михайла» під омофором РПЦвУ, а також був співголовою «Союзу православних братств України і Росії». Лукіяник проводив мітинги проти візиту патріарха Варфоломія і в 2008 році. Після того, як Синод РПЦвУ відкликав благословення його організації, у 2011 році Синод заборонив Валентину Лукіянику причащатись.
Валентин Лукіяник є одним із організаторів проросійських мітингів 6 листопада 2015 і 17 березня 2016 року в Києві і одним з організаторів так званих «антимайданів» й «хресних ходів» із імперськими червоно-жовтими прапорами й іконами покійного царя Миколи ІІ.
Лукіяник відзначився й в суто політичних акціях, як учасник «Духовно-патріотичного союзу „Новоросія“», «Лівої опозиції». Активно виступав проти автокефалії української церкви, євроінтеграції, НАТО, приїзду патріарха Варфоломія та папи Римського. Закликав до відродження «Другої Росії» на території України.
Ось короткий нарис діяльності цієї особи.
У грудні 1992 року в Бахмуті (тоді Артемівськ) Донецької області було утворено очолюване ігуменом Кирилом (Сахаровим) з Москви «Об’єднання православних братств України і Росії», в яке увійшло «Києво-Могилянське братство» Валентина Лукіяника, а також місцеві православні братства РПЦвУ в Донецьку, Бахмуті, Ялті та інших містах. На заснування братства із Москви давав благословення в грудні 1992 року сам патріарх Московський Алєксій ІІ (Рідігер).
Дане братство, зокрема, в 1992-1993 роках активно протидіяло спробам відкриття в Артемівську (нині Бахмут) окремого храму для громади УПЦ Київського патріархату.
Лукіяник боровся із крилом автокефалістів усередині РПЦвУ (УПЦ МП). 11 серпня 2000 року Лукіяник, а також глава «Союзу православних громадян України» Сергій Сироватський і глава Товариства православних лікарів України Святослав Демецький виступив з відкритим листом до патріарха Московського, в якому вимагав розмістити керівництво РПЦвУ за межі України.
Лукіяник вважає, що Російська церква має канонічну владу над Україною. У 2001 році Лукіяник разом з рядом проросійських організацій провів в Києві серію протестів проти приїзду Папи Римського Івана Павла II, розцінюючи його візит в Україну, як прояв «католицької експансії на канонічну територію Російської Православної Церкви».
У березні 2002 р голова Союзу православних братств України Валентин Лукіяник брав участь в прес-конференції, яку проводили керівник Комуністичної партії України (КПУ) Петро Симоненко і секретар Комуністичної партії України Валерій Мішура.
Лукіяник і його прихильники помітно активізували свою діяльність в 2005 році, коли президентом України став Віктор Ющенко, який відмовився від ідей економічної інтеграції та митного союзу з Російською Федерацією, які виношувалися при його попереднику президентові Леоніді Кучмі, а натомість узяв курс на зближення України з державами-членами НАТО і Європейського Союзу. Лукіяник виступає проти вступу України в НАТО і називає це загрозою державному суверенітету України та національним інтересам. Свої погляди Лукіяник викладає у власній колонці на пропагандистському ресурсі Російської Федерації «Руская народная линия».
У січні 2006 року Союз православних братств на чолі із Лукіяником вирішив підтримати на виборах Комуністичну партію України. У квітні 2005 року Союз православних братств створив громадську організацію «Православний вибір», а також виробив принципи, згідно з якими підтримуватиме ту або іншу політичну силу. Як зазначив Лукіяник, «союзу православних братств» близькі основні принципи Комуністичної партії України. А на додачу Комуністична партія запропонувала Лукіянику місця у виборчих списках до парламенту і місцевих рад. «Якщо ви нас любите, то любіть по-серйозному, а серйозні наміри це також місця у виборчих списках», — наголосив Валентин Лукіяник.
11 листопада 2007 року, під керівництвом митрополита Володимира (Сабодана), було прийнято рішення Синоду РПЦвУ, засудити політичне спрямування діяльності Союзу православних братств України та деяких інших громадських організацій: «Православна громадськість Одеси», «Духовно-патріотичний союз „Новоросія“», а також поширення і пропагування цими спілками ідей і літургійних обрядів, які суперечать правилам і вченню Православної Церкви. Синод ухвалив відкликати благословення на діяльність Союзу православних братств України.
У 2008 році Лукіяник разом із Валерієм Кауровим (іншим проросійським діячем) виступав за створення нового церковного керівницвта «південно-східної митрополії» й протистояння штрих-кодам. У одній із таких статей цих діячів, проводиться паралель між нинішнім «вищим єпископатом РПЦвУ» і єпископами, котрі 1596 року підписали Брестську унію — відвертий натяк на можливу «зраду» всього нинішнього єпископату РПЦвУ. На окрему увагу заслуговує підписане Валерієм Кауровим скандальне «Звернення Союзу православних громадян Новоросії, організації „Єдина Вітчизна“, мешканців наметового містечка й учасників мітингів на Куликовому полі до Священного Синоду РПЦвУ». Як можна зрозуміти з ключової цитати цього документу, метою Звернення був шантаж «проросійським» розколом «справа»: «…Народ Божий устроит такие пикеты, стояния в епархиальных управлениях, что его газом не выкуришь. А мы раструбим на весь православный мир о благочестивой борьбе верующих за очищение Церкви, что поднимет всю Украину. Народ уже выдвигает лозунг за создание Юго-Восточной Митрополии с прямым подчинением Святейшему (патріарху московському, — ред. ДФУ.). Новосозданная Митрополия станет территорией, свободной от „оранжевой революции“, унии, сектантства и ИНН».
Варто зазначити, що саме під назвою «Новоросія», за підтримки російських військ в Україні у 2014 році утворився союз терористичних угруповань Луганської народної республіки (ЛНР) та Донецької народної республіки (ДНР), які діють на тимчасово окупованих Росією територіях України.
9 серпня 2007 «Об’єднання православних братств України і Росії» пережило розкол і перейменувалася в «Союз православних братств України і Росії », співголовами якого були обраний ігумен РПЦ Кирил (Сахаров) і Валентин Лукіяник. У 2012 Лукіяник був переобраний на посаду співголови.
У 2010 році Лукіяник заявляв, що комуністи і православні мають один шлях і одну мету. За рекомендацією Лукяника до виборчих списків регіональних, міських і районних організацій Компартії України були включені представники Союзу православних братств.
Синод РПЦвУ, під головуванням митрополита Володимира (Сабодана) 28 червня 2011 прийняв рішення «за антицерковну, деструктивну і таку що вносить смуту в церковне і суспільне життя діяльність» відлучити Лукіяника від церковного спілкування до його покаяння.
30 жовтня 2015 року РПЦ в Україні, під головуванням Онуфрія (Березовського), зняла з Валентина Лукіяника всі звинувачення і дозволила йому причащатись у церкві.
У 2016 році Лукіяник разом із очолюваною ним організацією «Союз православних братств» закликав влитись у «Безсмертний полк». «Безсмертний полк» — російська пропагандистська громадська організація. Зареєстрована 2011 року в Томську (Росія) трьома журналістами. 2017 — в Сімферополі, Донецьку і Москві під час акції учасники виставили поруч з портретами загиблих радянських солдатів, зображення російських терористів, вбитих на Донбасі.
10 липня 2016 року Лукіяник разом із своїми прибічниками пішов до посольства США в Україні «виганяти нечисту силу».
17 липня 2016 у час масового публічного заходу у вигляді хресного ходу поблизу собору Софія Київська Валентин Лукіяник разом із своїми прибічниками виконав гімн Російської імперії «Боже, царя храни» і вигукував сепаратистські заклики: «нехай воскресне друга Росія». Крім того, учасники акції в руках тримали символіку Російської імперії, портрети російського царя Миколи II, а також сиділи на могильній плиті першого Патріарха УПЦ Київського патріархату Володимира (Романюка). У квітні 2017 року Служба Безпеки України інкримінувала Лукіянику посягання на територіальну цілісність України.
24 липня 2017 року в Києві громадський рух «Український вибір — Право народу», очолюваний проросійським політиком Віктором Медведчуком, провів конференцію, присвячену 1029-річчю хрещення Руси. Однак мова головним чином велася про шкоду євроінтеграції. Участь в конференції взяв і Лукіяник Валентин. У самій резолюції зазначалось: «Вважаємо, що продовження насильницького втягування України в європейське співтовариство є злочином не тільки перед пам’яттю наших предків, а й невблаганно веде Україну до цивілізаційного та Першому національному краху. Громадський рух „Український вибір — Право народу“ на чолі з Віктором Медведчуком і надалі послідовно відстоюватиме і зміцнювати православно-слов’янські цінності як основу цивілізаційного вибору України».
27 липня 2013 року в Києві з ініціативи руху «Український вибір» Віктора Медведчука відбулася міжнародна конференція «Православно-слов’янські цінності — основа цивілізаційного вибору України» за участі Путіна. Напередодні, 26 липня 2013 року, активісти цієї організації організували разом з «Народним собором» України (лідер — Ігор Друзь про якого ми також писали на сторінках Духовного Фронту України) акцію-пікет «За православно-слов’янські цінності» біля Представництва Європейського Союзу в Україні. В роботі конференції тоді взяли участь проросійські політики та громадські діячі. Співорганізатором протестного пікету біля представництва ЄС у Києві, крім руху «Український вибір», став «Народний собор» Ігоря Друзя. До акції приєдналися інші проросійські організації — «Слов’янська Гвардія», Союз громадян України, Асоціація православних експертів Кирила Фролова. Володимир Путін подякував «Українському вибору»: «Ви знаєте, що на пострадянському просторі відбуваються різні процеси, пов’язані з інтеграцією… Питання тільки в тому, як ми домовимося про спільну роботу на абсолютно рівноправних, чесних, зрозумілих і прозорих умовах. Я знаю, яку велику роботу ви проводите у напрямку пошуку найбільш оптимальних шляхів співпраці між Росією і Україною. Хочу вам за це сердечно подякувати і побажати вам успіхів».
Таким чином організатор мітингів проти приїзду Вселенського патріарха Варфоломія є антиукраїнський діяч, який в різні часи проводив проросійські акції і є навіть засновником «Духовно-патріотичного союзу „Новоросія“». Яким чином Служба Безпеки України, ще не притягнула його до кримінальної відповідальності залишається загадкою.
