Під час проповіді у Михайлівському соборі 20 грудня Предстоятель Православної Церкви України пояснив, що означає бути вдячним.
За його словами, якщо замислимося над тим, чи справді ми є вдячними, чи належною мірою виявляємо вдячність – то побачимо, що це не зовсім так. «І що вдячності насправді нам треба навчатися так само, як навчаємося іншим чеснотам – терпеливості, стриманості, милосердю та іншим».
Митрополит Епіфаній нагадав євангельську притчу про десятьох прокажених: усі вони очистилися від хвороби, але повернувся подякувати Богові лише один з них, і той був самарянином, тобто чужоземцем та іновірцем, з якими юдеї навіть не хотіли розмовляти.
«Проказа була такою хворобою, зцілення від якої можна було пояснити лише чудом, бо ніяких засобів лікування її в той час не існувало. Отже, коли прокажені зцілилися – вони не могли не помітити переміни, яка в них сталася. І не могли не пов’язати цю переміну зі Спасителем, Господом Ісусом Христом. Але виявити вдячність до Нього повернувся лише один з них. І відтак лише він один отримав, окрім зцілення тілесного, прощення гріхів. Для нас здається цілком природним і очевидним те, що зробив зцілений від прокази самарянин, і нас дивує, що дев’ять інших не вчинили так само», – сказав предстоятель ПЦУ.
Митрополит Епіфаній сказав, що Бог дає нам життя, і дихання, й все інше і якби не Його благодать, Його піклування і турбота – ніщо і ніхто не залишилися би у бутті навіть на одну мить.
«Але хіба так часто, як це належало би нам, ми виявляємо вдячність Богові, згадуючи про Його опіку над нами, про численні дари і благодіяння? На жаль – ні. Чи Богові потрібна наша вдячність? Насправді Він, як Всевідаючий, знає – і навіть краще за нас самих знає! – всі наші думки й почуття, знає все, що ми зробили і навіть те, що зробимо, про що нам самим ще не відомо. Тому Бог не потребує нашої вдячності як якогось повідомлення чи сповіщення, через яке Він довідається про наші почуття до Нього», – пояснив митрополит.
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній підкреслив, що сенс вдячності у тому, щоб ми самі усвідомлювали зв’язок між благодіяннями, які отримуємо, і Богом, Який є джерелом цих благодіянь. Щоб людина розуміла, що вона має дякувати не абстрактній природі, не стихіям, не випадковому збігу обставин або плину часу, в решті решт – не самим собі, але потрібно дякувати Єдиному джерелу всіх благ – Богу.
«Кожний удар нашого серця і кожен подих, кожен промінь сонячний, кожен рух, кожна мить – все це не існує саме собою, але пов’язане з Богом, з Творцем і Промислителем всього сущого».
«Тож пам’ятаймо про вдячність Богові – про цю важливу чесноту і наш обов’язок перед Ним. Не забуваймо про щоденну подяку, яку маємо виявляти в молитві. Не відкладаймо на якийсь майбутній віддалений час участь у Євхаристії – Таїнстві подяки, адже через неї ми правдиво освячуємо сьомий день, як це заповідав нам Господь, і самі наповнюємося освячення та досягаємо спасіння», – підсумував блаженніший Епіфаній.
