9 грудня філія РПЦ в Україні (так звана «УПЦ МП») провела підсумкове засідання свого Синоду у цьому році. На ньому представники РПЦвУ відреагували на слова Вселенського Патріарха Варфоломія про канонічний статус очільника РПЦвУ митрополита Онуфрія.
Нагадаємо, наприкінці жовтня його Всесвятість Варфоломій роз’яснив ситуацію щодо положення єрархів та очільника РПЦвУ. Вселенський Патріарх наголосив, що після Об’єднавчого Собору, що відбувся 15 грудня 2018 року у Святій Софії Київській, єрархи Московського Патріархату в Україні більше не є місцевими правлячими єпископами, а розглядаються Вселенським Православ’ям, як титулярні або як ті, що перебувають (мають резиденцію) в Україні. Сам же очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій «вже не розглядається як канонічний митрополит Київський, але як єрарх, що проживає в Києві».
Представників РПЦвУ вирішили заявити Вселенському Патріарху, що він «не має жодних підстав робити будь-які заяви» щодо їх очільника. Адже, згідно їх слів, сам митрополит Онуфрій «ніколи не перебував в юрисдикції Константинопольського Патріархату, а тому рішення цієї Церкви щодо нього не мають жодних канонічних підстав». Окрім цього єрархи РПЦвУ вважають, що їх глава досі є законним Предстоятелем Української Церкви, адже «жодним законним церковним судом не відсторонювався від керування Київською Митрополією». Саму заяву Вселенського Патріарха Варфоломія Синод російських єрархів в Україні назвав «загрозою для збереження релігійного миру в Україні». Цей меседж доволі швидко підхопили і почали масово тиражувати проросійські ЗМІ.
Така заява російських церковників в Україні є нікчемною і неправдивою, і свідчить про їх неграмотність і некомпетентність у сфері церковного права та канонів Православ’я. У своєму листі Його Всесвятість обґрунтував і пояснив свою позицію на основі канонів Православної Церкви. Він нагадав, що «11 жовтня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, Церкви Матері Київської Митрополії, скасував Патріаршу та Синодальну Грамоту видання від 1686 р. Цей лист надав, в якості форми «поблажливості», Московському патріарху право лише висвятити митрополита Київського, котрий повинен бути обраний духовно-мирянськими зборами своєї єпархії і поминатиме під час Божественної літургії «серед перших» Вселенського патріарха, «який є джерелом і початком, що височить скрізь над усіма парафіями та єпархіями», проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Церкви Матері Константинополя».
У РПЦвУ не спромоглись навіть уважно прочитати сам текст заяви Вселенського Патріарха тому і висловили купу нісенітниць, чим знову осоромились на увесь Православний світ. Також наголосимо, що це не Вселенський Патріарх «не має підстав робити жодних заяв» щодо РПЦвУ, а сама РПЦвУ немає не лише жодних підстав, але й жодного законного і канонічного права висловлювати будь-що стосовно Вселенського Патріарха Варфоломія та інших представників Помісних Православних Церков. Таке положення регламентується статутними документами самої РПЦвУ. Нагадаємо, що у пункті 3-му статуту про управління РПЦвУ зазначається, що «Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Російську Православну Церкву». Це ж саме положення повторюється у Грамоті Московського Патріарха Алексія ІІ, 30-річчя якої нещодавно святкувала РПЦвУ.
Згідно того ж статуту, твердження про те, що саме РПЦвУ є спадкоємницею Київської митрополії, утвореної у 988 році, є нікчемними. У пункті 4-му того самого статуту визначається, що РПЦвУ «об’єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Російської Православної Церкви».
Указані положення Статуту РПЦвУ, який є її одним із головних документів, вкотре підтверджують слова Вселенського Патріарха Варфоломія, що єрархи РПЦвУ є єпископами Російської Церкви в України, хоч і самокерованими. Тому для того аби висловити якісь зауваження комусь із Предстоятелів Помісних Церков, Синоду РПЦвУ, перш за все, варто звернутись до керівних органів РПЦ. Адже саме через них відбувається спілкування із православним світом.
У світовому Православ’ї ці єпископи так і сприймаються як частина РПЦ. Свідченням цього було і так зване Амманське зібрання, яке відбулось у лютому 2020 року. Нагадаємо, що очільник РПЦвУ Онуфрій прибув на цей псевдособор в якості лише члена делегації РПЦ.
Звернемо увагу на цікаву, але малопомітну деталь останнього Синоду РПЦвУ. У підсумках Синоду, опублікованих на офіційному сайті РПЦвУ, жодного слова не сказано про реакцію Синоду на визнання ПЦУ з боку Кіпрської Церкви. А раніше РПЦвУ «розривала» молитовне спілкування з усіма Церквами, які визнавали Православну Церкву України.
На минулорічному подібному засіданні Синоду, що відбулось 6 грудня 2019 року, РПЦвУ припинила своє спілкування із Александрійською та Еладською Церквами. Ці рішення були практично автентичними із рішеннями РПЦ щодо розриву молитовного спілкування. Нагадаємо, що Синод РПЦ на своєму засіданні 20 листопада припинив спілкування із Предстоятелем Кіпрської Церкви. За логікою подій, відповідне рішення мало би бути ухвалене щодо і Кіпрської Церкви. Та на офіційних ресурсах РПЦвУ про це нічого не говориться.
Це вкотре свідчить про залежність цієї релігійної організації від РПЦ. Нагадаємо, що сама РПЦвУ, згідно її Статуту та Грамоти Патріарха Алєксія ІІ, немає права розривати будь-які відносини із Помісними Церквами, адже згідно документів вона не є самостійним суб’єктом міжправославних відносин.
Згадані попередні заяви Синоду РПЦвУ щодо Елладської та Александрійської Церков були лише окозамилюванням для власних вірян, яким російські єрархи в Україні ось уже 30 років розповідають байки про свою самостійність і незалежність. Для всього ж православного світу вони є лише частиною Російської Церкви. Про це, зокрема, наголосив митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко).
Таким чином висловлювання різних заяв в бік Вселенського Патріарха від російського Синоду в Києві є, як полюбляють говорити самі ж представники РПЦвУ, неканонічними. Тому сама РПЦ із подібними висловлюваннями і є загрозою для Православ’я.
