Капелан Дмитро Поворотний виклав у Facebook архівні фото із травня 2014 року й згадав про свій досвід служіння військовим священником у Збройних Силах України. Капелан запевнив, що як тільки настане «День Д» і ЗСУ підуть в наступ, то поруч із українськими воїнами буде і він.
«Ці фото зроблені 7 травня 2014 року на старенький телефон. Тоді я вперше, після 1992 року, став у військовий стрій. Тоді перший раз в житті і на цій війні молився перед військовими, що йшли на бойове завдання, в Маріуполь. Я молився, а хвилювання, комом в горлі, глушило голос, але душа кричала…потім я бігав між автобусами, що повезуть їх до літака, щоб кожен з них, хто захоче, поцілувати хрест, мені це було важливо…
Там, в строю, стоять ще живі підполковник Сергій Демиденко і солдат Олег Ейсмант, вони загинуть в бою післязавтра – 9 травня, і вони стануть першими, кого я ховав на цій війні. В лаві стоять ще не обпалені і не покалічені війною воїни – мої хлопці, мої брати, мої герої, мої Збройні Сили України.
А післязавтра, 9 травня, вони дадуть свій перший бій, дадуть відсіч своєму першому, знахабнілому ворогу, втратять перших побратимів, зрозуміють про себе, ким вони самі є насправді. І я, звичайний 43- річний, розгублений піп, ставши в ту лаву, переживу це разом з ними…
Так для мене народжувалися мої Збройні Сили України. Я тоді і зараз пишаюся ЗСУ і молюся за них, бо для мене, це не якась абстракція, для мене-це живі люди, чоловіки і жінки, мої побратими, мої Герої!
І ще дещо: Воїни, я не часто зараз поруч з вами, але завжди молюся за вас, живих і полеглих, і за нашу Перемогу. Але будьте впевнені, що коли прийде “День Д”, а він прийде, і ви підете вперед, то поруч з вами, в лаві, буду йти і я , в своїй червоній рясі з хрестом в руках і ще сотні таких же священників нашої Української Церкви!
Зі святом, мої Збройні Сили України!
Божого благословення, Перемоги!».
Коли прийде "День Д" і ви підете вперед, то поруч з вами буду йти і я, – капелан ПЦУ Дмитро Поворотний
