Ченці Почаївської лаври, що на Тернопільщині, у показовій формі відзвітували своїм кураторам з Кремля, як вдало їм вдається антиукраїнська діяльність та пропаганда у поєднанні з нахабним використанням благ нашої держави.
Священнослужителі моспатріархату наочно продемонстрували, як вони хвацько зневажають українську владу та ігнорують протиепідемічні заходи, а наступної миті лікуються в одній з найкращих лікарень України. А потім, коли знову у них все добре, не соромляться поливати брудом українських воїнів і підіграють російській пропаганді.
Навесні 2020 року, Почаївська лавра стала чи не основним осередком ковід-дисиденства в Україні. Постійні заклики ігнорувати карантин, багатолюдні богослужіння сприяли поширенню небезпечного захворювання не лише серед мешканців Тернопільської області, а й всієї України.
Логічно, що така діяльність не могла не мати негативних наслідків для самого проросійського духовенства.
Насельники обителі, котрі самі захворіли на підступний коронавірус, як «істинно віруючі та високодуховні люди», могли б подати яскравий приклад чудодійного лікування причастям та продемонструвати всьому світові силу православної російської молитви і не обтяжувати українських лікарів необхідністю турбуватись про додаткових пацієнтів.
Але ж ні, щойно «розповсюдився аромат підсмаженого», як монахи з Почаєва перебрались до Києва і хутко розпочали проходити лікування в Олександрівській лікарні.
Примітно, що священники московського патріархату не захотіли лікуватися в медичних закладах Тернопільської області. Хоча, і в Києві ушпиталити їх стало не простим завданням. Через нестачу місць у Олександрівській лікарні Києва для хворих на COVID-19, їх розмістили у корпусі з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність.
Хворі, які лікуються у відділенні, неабияк схвильовані від такого сусідства, оскільки через ослаблений імунітет перебувають у підвищеній зоні ризику. Та представників духовенства моспатріархату проблеми українців, вочевидь, не турбують.
Взагалі-то, їх радо могли б прийняти для лікування до якоїсь із столичних московських лікарень. Можливо навіть до відомчого шпиталю Федеральної служби безпеки Російської Федерації.
Можна припустити, що під час перебування у Москві, зустріч з патріархом Кірілом (Гундяєвим), швидше за все, не була б їм гарантована, оскільки всемогутня ФСО досить ретельно оберігає моспатріарха від коронавірусу. До слова, самоізоляція очільника РПЦ видається російським силовикам куди більш надійним засобом захисту, аніж молитва всіх російських священників взятих разом.
Тож маємо те, що маємо: ченці з Почаєва лікуються в Києві.
На цьому, приклади неприхованої ненависті до України та її народу з боку священнослужителів Почаївської обителі не вичерпались.
Прессекретар Лаври єромонах Гавриїл, відверто порушуючи таємницю сповіді, розповів історію про українського військового.
Священник повідав проросійським журналістам: «Хлопець один артилеристом на Сході служив рік цілий. Ну, зрозуміло, давали йому координати і він стріляв із пушки своєї… Пройшов рік після того, як він додому повернувся, і приїхав в Лавру… Він каже священнику: «Батюшка, я цілий рік жив з думкою, як себе вбити». Він стріляв по координатах. А за цими ж координатами там хтось був. Біженці могли бути… Ймовірно, він потім дізнававсь, куди все-таки долітали ці снаряди з гаубиць їхніх. І ось він жив з цією думкою і кожен день думав, як себе вбити».
Можна припустити, чому священник так легко, не вагаючись, порушив таємницю сповіді. Ця «сповідь», як і особа солдата-артилериста, – цілковита вигадка. Спільний витвір уяви проросійських журналістів-пропагандистів та священника московського патріархату.
Як би там не було, у Почаївській лаврі, імовірно, добре навчили насельників обителі навичкам лицемірства, без яких дуже важко було б проживати в Україні, користуватись найкращими умовами лікування в українських медзакладах, і при цьому щиро ненавидіти нашу державу та підігравати державі-агресору в інформаційній війні.
Пригоди почаївських ченців: Ненавидять Україну, але намагаються витиснути з неї максимум, нехтують карантином, але лікуватись приїхали до столиці
