Нещодавно філія Московського Патріархату в Україні відзначала 30-ліття з часу підписання так званої «грамоти» патріарха Алєксія ІІ про самостійність та залежність їх Церкви. Рупори РПЦвУ всіляко оспівують цю «грамоту» і наголошують, що завдяки їй вони мають більше прав і свобод аніж автокефальна ПЦУ.
Насправді ця «грамота» нічого не варта ані для РПЦ, ані УПЦ МП. В одній із наших попередніх публікаціях ми вказували на факти порушення Московською Патріархією цієї «грамоти». Не встигли в РПЦвУ відійти від ейфорії святкування, як Московська Патріархія вкотре порушила засади так званої «грамоти» і втрутилася у справи «самостійної і незалежної». Підтвердженням цьому стало останнє засідання Синод РПЦ, який відбувся у дистанційному режимі, 20 листопада.
На цьому засіданні були прийняті рішення, в яких фігурували імена «українських єпископів та священиків». Зокрема, у журналі 91 наводиться рішення про переведення заштатного клірика Рівненської єпархії протоєрея Володимира Левченюка в Іспанську єпархію. Як зазначив релігієзнавець Ілля Бей, таке рішення Синоду РПЦ є черговим свідченням «нікчемності» так званої «автономії» РПЦвУ. За словами експерта, це відбулось «без согласия епархиального архиерея и, тем более, Синода РПЦвУ».
Окрім цього, Синод РПЦ у 86 журналі включив двох єрархів РПЦвУ – митрополита Новокаховського Філарета та вікарія Онуфрія, архієпископа Обухівського Іону, – до складу Комісії «Межсоборного Присутствия по богослужению и церковному искусству».
Такі рішення ще раз підтверджують, що так звана «Грамота про самостійність та незалежність УПЦ МП» немає жодної канонічної сили і створена лише для окозамилювання. А сама так звана «УПЦ МП» є не просто частиною РПЦ, а плоттю від плоті РПЦ.
У положенні про згадане Мєжсоборноє Прісутствіє вказується, що його члени обираються Священним Синодом «из числа архиереев, клириков, монашествующих и мирян Русской Православной Церкви». Таким чином єпископи «самостійної і незалежної УПЦ» розглядаються як рядові священнослужителі РПЦ, на яких поширюються розпорядження Священного Синоду.
Як саме поширюється дія та розпорядження Синоду РПЦ на кліриків та єпископів Московського Патріархату в Україні згідно чинних документів РПЦ сказати важко. У статуті РПЦ у главі Х, вказується, що «Решения Священного Синода действуют в Украинской Православной Церкви с учетом особенностей, определяемых самостоятельным характером ее управления».
Про які саме особливості йде мова сказати ще важче, адже ніде вони не прописані. Можливо це зможе пояснити автор нашумілої доповіді «Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз» ректор РПЦвУ єпископ Сільвестр Стоїчев, який розглядав цю главу у своїй доповіді, проте чомусь опустив зі своєї уваги саме цей пункт.
Поки владика Сільвестр не опублікував відповідні пояснення, ми зазначимо, що, згідно здорової логіки та церковних канонів, цілком закономірно, що клірики та єрархи самостійної та незалежної частини Церкви, не можуть переводитись з одного місця служіння на інше, чи призначатись рішеннями Синоду Кіріархальної Церкви на будь-які посади, принаймні без згоди так званого «Предстоятеля самостійної частини», тобто Онуфрія. Варто зауважити, що у згаданих рішеннях не вказується про згоду Онуфрія чи хоча б погодження із ним про призначення цих єрархів, чи переведення клірика в іншу єпархію.
Зважаючи на рівень цих документів, подібне погодження варто було б вказати хоча б у дужках. Як ми бачимо цього немає. Тому на ділі Москва розглядає священиків РПЦвУ як своїх безпосередніх підлеглих, а всі вказівки про «самостійність та незалежність» це лише пустий звук. Мабуть у Даниловому монастирі все-таки погодились зі словами Вселенського патріарха Варфоломія стосовно єпископів РПЦвУ. Для Кіріла вони також лише титулярні єпископи в Україні.
«Найсамостійніша церква»: Синод РПЦ не питає дозволу в своїх єпископів в Україні на кадрові зміни
