20 листопада у Белграді помер 90-річний сербський патріарх Іріней.
Серджан Цвіїч (Srdjan Cvijic) – сербський експерт з питань демократизації, публічного та міжнародного права та політичного аналізу, розказав у своєму міні-блозі про вибори нового 46-го Сербського патріарха (повна назва: Архієпископ Пецький, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербський), про імовірних кандидатів, виборчий процес і про те, чому цей вибір важливий для України.
У період до обрання нового предстоятеля СПЦ місцеблюстителем, найімовірніше, буде Хризостом, митрополит Дабар-Боснійський, архієпископ Сараєво та екзарх усієї Далмації. Владика Хризостом навряд чи стане патріархом.
Як обирається новий патріарх? Всі єпископи СПЦ збираються і голосують. Імена 3 кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів, пишуться на 3 аркушах паперу і вкладаються в Біблію. Найстаріший з архімандритів молиться над ними цілу ніч.
На світанку з Біблії витягують один із 3 аркушів паперу, і таким випадковим чином обирають нового патріарха серед кандидатів. В СПЦ тлумачуть це так: Святий Дух вибирає нового Патріарха.
Таким чином було обрано двох патріархів: дуже популярний Патріарх Павло в 1990 році та померлий Патріарх Іріней у 2010 році. До цього “виборча колегія” складалася з єпископів і мирян, що дозволяло державі ще більше впливати на процес.
Нинішня система була запроваджена у відповідь на критику, що в 1958 році глава комуністичної таємної поліції Ранкович обрав патріарха Германа. Тісні зв’язки з режимом змушували багатьох називати Германа, дещо несправедливо, “червоним патріархом”.
У 2010 році, під час обрання новопредставленого патріарха Ірінея, до Біблії потрапили три імена: його, єпископа Бацького Ірінея (Буловича) та нещодавно померлого Амфілохія, митрополита Чорногорського і Приморського. Святий Дух обрав патріархом Ірінея.
Які три імена можуть потрапити до Біблії на цей раз? Єдиний, хто залишився у живих з трьох зазначених кандидатів у 2010-му, це суперечливий Ірінеї (Буловичі) єпископ Бацький, якого вважають наближеним до РПЦ та перешкодою екуменічному прагненню СПЦ.
Інший – Порфірій, митрополит Загребсько-Люблянський, який, на думку деяких, є близьким до Ірінея Буловича, але молодшим і сучаснішим. Подейкують, що цей варіант є найбажанішим вибором для сербського режиму.
Іріней Булович міг би стати вибором №2 для Вучича, але якщо його оберуть з його допомогою, це було б великим ризиком для сербського президента, бо він не зможе по-справжньому керувати ним.
Подейкують, що частина критиків СПЦ (джерела кажуть, що їх щонайменше 15, максимум 20, навіть 25 єпископів) підтримує єпископа Йоанікія, близький помічник Амфілохія і нинішнього адміністратора Чорногорської і Приморської митрополії.
Єпископ Григорій, глава Дюссельдорфської та всієї Німеччини єпархії, який є також колишнім головою Захумльсько-Герцеговинської єпархії, розглядається багатьма як єдиний шанс на довгоочікуване оновлення СПЦ, яка досі відчайдушно намагається стати більш сучасною.
У відповідь на пожертву уряду у розмірі 1,7 млн. євро на будівництво собору Святого Сави в розпал пандемії ковід-19, Григорій заявив: «Я за церкви, повні здорових людей, а не за порожні церкви та повні людей лікарні, де борються за їхні життя”.
Дуже великий шанс, 3 з 4, що Йоанікій або Григорій найімовірніше потраплять до остаточного бюлетеня. Але можливі й сюрпризи. Після цього все може статися. Вучич може бути наймогутнішою людиною в Сербії, але він не сильніший за Святого Духа.
Яка ставка на цих виборах? Хто б не був обраний патріархом, ставлення СПЦ до Косово, ймовірно, залишиться незмінним,тобто вона буде виступати проти його незалежності.
З іншого боку, СПЦ залишається єдиною потужною установою в Сербії, яка не була повністю захоплена владним режимом. Якщо кандидат Вучича переможе, ми, мабуть, побачимо таку ж саму податливу на впливи Церкву.
Якщо, однак, буде обрано одного з єпископів, що критикують режим, Церква, швидше за все, стане такою як у Чорногорії, перетвориться на силу, що оскаржує абсолютну владу Президента, і не лише щодо Косово.
Але є й інша проблема: СПЦ намагається урівноважити конфлікт між Патріархом Константинопольським Варфоломієм І та Патріархом Московським Кирилом, який поновився після надання Вселенським патріархом томосу про автокефалію Українській православній церкві у 2019 році.
Сербська церква не визнала Українську церкву після визнання архієпископом Афінами та всією Грецією, але її Вселенський патріарх все ще потрібен, щоб зберегти свій контроль над церквами, що прагнуть незалежності в Македонії (з 1967 р.) і Чорногорії, і зупинити діяльність Румунської церкви в Сербії.
І, взагалі, захищати свою ширшу канонічну територію (географічну територію, яка розглядається як приналежність до певного патріархату чи автокефальної Церкви – також у Боснії й Герцеговині, Хорватії й Словенії, і в Західній Румунії), і протистояти спробам обмежити ці межи.
Константинопольський патріархат відмовився визнати незалежність православної церкви в Македонії і досі вважає її частиною Сербської церкви. Формально кажучи, ситуація в Чорногорії схожа, але автономна церква там, на відміну від Македонії, має дуже мало прихильників.
І наприкінці, в Сербії вже давно чекають на візит Папи Римського. До цього часу загалом позиція Церкви була негативною. Єпископ Іріней Булович був найзапеклішим опонентом, тому, якщо оберуть його або слабшого патріарха, цього, швидше за все, не станеться.
