Федеральна служба безпеки Російської Федерації розсекретила частину документів, що стосуються періоду Другої світової війни. Російські ЗМІ подають цю інформацію з формулюванням “злочини українських карателів” у південно-західному Радянському Союзі.
Про це пише “Московский комсомолец”.
У документах повідомляться про каральний загін ГФП-721, що входив до складу 6-ї армії Фрідріха Паулюса. Якщо вірити інформації російських спецслужб, загін складався з українців і його чисельність становила 20 осіб.
У статті зазначено, що жертвами загону стали сотні громадян СРСР, які проживали в Ростовській, Харківській, Чернігівській областях, на Донбасі і в Молдові. Висловлена думка, що ГФП-721 вважається одним з найбільш жорстоких угруповань-посібників нацистів, що діяли на території Союзу.
Постає логічне питання… Чому ця інформація оприлюднена саме зараз, і в чому полягає вигода Кремля від оприлюднення таких відомостей?
Адже відомо, що організації, які займались каральними операціями і складались з місцевих мешканців, були у всіх без винятку державах-членах СРСР та інших країнах Європи, що перебували під окупацією. В самій Росії діячів, які співпрацювали з нацистами, було набагато більше, аніж в Україні чи будь-якій іншій радянській республіці.
Ба навіть більше. У сучасній Росії вшановують окремих посібників нацизму. Зокрема, у 2007 році у Ростовській області постав пам’ятник отаману Петру Краснову. На відміну від Степана Бандери, який мав у своїй біографії, окрім факту співпраці з нацистами, й відкритий конфлікт з окупантами, лідер російських козаків служив рейху вірою і правдою. Очолюваний ним Казачий Стан діяв від 42-го року на Дону, у східних регіонах України (є версія, що саме козаки Краснова були катами краснодонської “Молодої Гвардії”), Білорусі, Польщі (придушували Варшавське повстання).
Причетність Краснова і його поплічників до каральних операцій і військових злочинів підтверджує хоча б той факт, що британці видали козаків-колаборантів радянській стороні. Бійців ОУН-УПА і навіть дивізії СС “Галичина” британська сторона не видавала – навряд чи це випадково.
Але повернемось до щойно розсекречених документів.
Першим дуже очевидним фактом можна назвати те, що Кремль наполегливо продовжує створювати міф про Україну як державу, де реабілітують нацизм і його посібників, а український народ, нібито, історично тяжіє до нацизму, фашизму та інших “-измів”.
Та увагу привертає інший аспект.
У публікації “Московского комсомольца” акцент робиться саме на злочинах “українських карателів” на території сучасного Донбасу.
Серед іншого, повідомляється, що найбільш активними членами загону ГФП-721 були уродженці міста Ромни Леонід Лурга і Аркадій Сидоренко. Вважається, що вони вбили понад 450 чоловік. Свої злочини вони скоювали в містах Новошахтинськ і Кам’янськ на Донбасі, де скидали людські тіла в шахти. Окрім цього, ними було здійснено масову страту молодіжної підпільної організації в Макіївці.
А тепер уявімо на хвилину, що перемир’я на Донбасі завершується відмовою Росії від претензій на розорені території Сходу України. Постає питання: “за чий кошт має відновлюватись зруйнована інфраструктура та здійснюватись виплати всім постраждалим від війни?”.
І тут росіянам розсекречені документи стають в нагоді. Україні можуть бути пред’явлені цілком реальні претензії за “вчинені історичні злочини, здійснені українцями проти народу Донбасу”. Ярмо відбудови тимчасово окупованих земель Донеччини і Луганщини цілком ймовірно можуть спробувати повісити на шию Україні.
І навіть якщо озвучений сценарій виглядає занадто фантастичним і нездійсненним, варто пам’ятати, що “російська історична правда” про “українських карателів та посібників нацизму” може міцно укорінитись у міфології “русского міра”, яку так ретельно оберігають російські правоохоронці і новітнє законодавство РФ.
А це, в свою чергу, потужне розпалювання міжнаціональної ненависті, яке точно не прискорить настання миру на українській землі.
У Росії оприлюднили порцію архівних документів про "українських карателів" та "український геноцид" в СРСР
