У древньому Константинополі (нинішньому Стамбулі) 8 листопада відбулась подія історичного масштабу – висвята екзарха Вселенського Патріархату в Україні архімандрита Михаїла Аніщенка на єпископа Команського.
Урочиста патріарша літургія відбулась у храмі Архангелів Вселенської Патріархії. Вселенському патріарху Варфоломію співслужили митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко), єпископ Володимир-Волинський і Турійський Матфей (Шевчук) та архієреї Вселенської Патріархії.
Ця подія – новий етап у спілкуванні Церкви-Матері зі своєю дочкою – Православною Церквою України. Ще від часу древньої Русі в Києві та інших містах Київської митрополії існували окремі монастирі та братства, які мали статус ставропігії, тобто підпорядковувались безпосередньо Вселенському патріарху.
Через різні події, які стались в історії України, ці ставропігії були втрачені. Лише у жовтні 2018 року відбулось відновлення древньої ставропігії. Тоді Верховна Рада України ухвалила історичне рішення про передання Андріївської церкви у користування Вселенській Патріархії. Відтоді і дотепер відновлена ставропігія Матері-Церкви є своєрідним представництвом Константинополя в Україні, що діє на постійній основі. Одним із головних завдань цієї церковної установи є налагодження прямого спілкування між Константинополем та Києвом.
Не менш важливим є факт, що очолює це представництво виходець із України. Його посвята є чи не першим випадком у новітній історії православ’я в Україні, коли Вселенський патріарх висвячує на єпископа саме українця. В історії нам відомо, що перші Київські митрополити прибували з Константинополя і були греками за етнічним походженням.
Тепер Константинополь продовжує свою опіку над Україною, і виходячи із потреб українців поставляє на таку відповідальну посаду людину, яка добре знає усі труднощі з яким стикався наш народ в минулому і, які постають в теперішній час.
Кандидатура отця Михаїла є найбільш вдалою для виконання цієї поважної місії. Освічений, мудрий богослов та добрий-пастир-патріот – це якості якими можна описати молодого екзарха. Його юність минула на теренах Волині. Саме там він здобув богословську освіту і розпочав своє священниче служіння. Несучи свій послух перед Церквою, отець Михаїл продовжив своє навчання у відомих і поважних європейських богословських закладах Греції та Швейцарії. Згодом Господь, який знає людські помисли та бачить людські душі і серця, покликав його до служіння у лоні Вселенської Патріархії. Упродовж 2011 – 2019 років він був настоятелем храму преподобного Аліпія Стовпника Вселенського Патріархату в Анталії (Туреччина). 2013 року Вселенський патріарх Варфоломій возвів отця Михаїла у сан архімандрита, а тепер звершив його висвяту у сан єпископа.
Це сокровенне священнодійство має важливе значення для України. Воно не лише сприятиме утвердженню в Україні Помісної Церкви, але й не дасть Російській Церкві взяти реванш задля продовження насадження своєї шовіністичної імперіалістичної ідеології «русского міра».
Ретельно дослідивши історію та проаналізувавши усі колишні помилки, Константинополь тепер ставить жирну крапку у пануванні церковної Москви в Україні. Постійне перебування ставропігії в Києві буде вказувати на її місце. Досвідчений та мудрий екзарх не дасть Москві знову розкрити свої щелепи над Україною.
Примітно, що ця славна подія відбулася незадовго після того як Вселенський патріарх назвав єпископів РПЦвУ неканонічними. Його Всесвятість наголосив, що «нова автокефальна церква України є єдиною канонічною Православною Церквою на території Української Держави», а тому згідно канонів Церкви «жодна Церква не може бути присутньою в межах юрисдикції Церкви України». Також Патріарх Варфоломій заявив, що Константинополь лише «тимчасово терпить існування українських єрархів під Росією не як місцевих правлячих єпископів, а лише як титулярних або тих, що перебувають (мають резиденцію) в Україні».
Ці заяви та висвята екзарха свідчать, що Вселенська Патріархія налаштована рішуче відстоювати канонічний порядок та захищати свою доньку від зазіхань РПЦ. Своїми діями патріарх Варфоломій наносить чергового відчутного удару по РПЦ. Все це є не «папськими претензіями Фанара», а відновленням історичної справедливості. Будь-яке зло та обман не можуть існувати вічно, прийде час і воно неодмінно буде подолане добром. Тому зараз ми є свідками перемоги добра. На наших очах нищиться 300-літня московська омана, якою російські церковники дурили мільйони українців.
Висвята екзарха – це не лише новий етап у спілкуванні, а й виявив материнської любові та піклування до своєї доньки. Відтепер вже ніхто не зможе повернути українців у духовний кремлівський полон. Нам випала унікальна нагода побачити як вершиться історія. Тому нехай у цьому допоможе українцям Бог.
