Напередодні офіційного візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва, на горі Монастир, що в Підкарпатському воєводстві, підмінили надгробок на військовій могилі воїнам УПА.
«Напередодні візиту польського президента до Києва, на горі Монастир замінюють знищену надгробну плиту на нову. На новому надгробку зникає епітафія про «поляглих за Вільну Україну» і список з іменами вояків УПА. Замість «поляглих за Вільну Україну» одержуємо загиблих в лісі безіменних українців. Тут слід нагадати, що цей пам’ятник з’явився в горах не з доброї волі польських партнерів, а в результаті дозволу України відновити поле польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові», – повідомляє історик Павло Подобєд.
Надгробок на цій могилі невідомі знищили ще у 2015 році. Це був один із 19 (!) актів плюндрувань українських місць пам’яті на польських теренах за 2014-2019 роки. Згідно Угоди могилу мали відновити негайно, та цього не сталося. Під час телефонної розмови президентів Дуди і Зеленського 11 вересня 2020 року було домовлено поставити крапку в цій історії.
Історик у зв’язку з цим ставить кілька питань: «Якщо підміна написів на надгробку була здійснена з дозволу польської влади – виникає небезпечний прецедент. Скажімо, чи означає це, що українська сторона в праві вчиняти дзеркально, зокрема щодо польських військових поховань на Личаківському кладовищі? Чи ми знову будемо просити, щоб всі українські пам’ятники в Польщі не ліквідовували в обмін на згоду маркувати прикордонні області України новими польським мілітарними меморіалами?».
Він зауважив, що могила вояків УПА на горі Монастир біля с. Верхрата, захищена міжурядовою Угодою про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21 березня 1994 року і навіть має охоронний номер у програмі охорони пам’яток місцевої гміни (Nr rej.A-615 z 02.08.1993, Uchwała nr ХХХІІ.250.2017 rady gminy Horyniec-Zdrój z dnia 28 czerwca 2017 r).
За його словами, польсько-українські відносини у цій сфері далекі від ідеальних. Польські колеги боляче реагують на слова про партнерство і паритетність у питаннях політики національної пам’яті.
Наразі паритет виглядає таким чином: Україна жадає відновлення одного зі знищених місць пам’яті в Польщі, в обмін на проведення польською стороною нових пошукових робіт в Україні, а отже створення нових польських меморіальних об’єктів. Здебільшого йдеться про Західну Україну.
Станом на сьогодні існує щонайменше 93 пам’ятники та пам’ятні знаки в Польщі, присвячені діячам і подіям, що пов’язані з історією України та/або українського народу і були встановлені (відновлені) після 1990 р. Аналогічних польських об’єктів в Україні – щонайменше 231. Цифри говорять самі за себе, – підкреслює Пало Подобєд.
«Далеко не всі із українських і польських пам’ятників легальні. Кількість польських нелегальних об’єктів в рази перевищує кількість українських. На жаль, з кожним роком ситуація погіршується. Навіть тут заклики української сторони легалізувати українські і польські пам’ятники за принципом «всі на всі» не задовольняють наших партнерів», – підсумував він.
Щодо готовності української сторони налагоджувати діалог. Після минулорічної зустрічі Зеленського і Дуди, Україна зробила одразу два кроки назустріч Польщі, давши два дозволи на достатньо великі об’єкти у Львові. Ці роботи були проведені. Водночас, українська сторона висловила побажання польським партнерам, щодо відновлення сплюндрованих у Польщі українських пам’ятників.
