У шосту неділю після П’ятидесятниці митрополит Епіфаній виголосив проповідь в якій закликав дбати не лише про тілесне здоров’я, але ще більше про духовне, яке досягається через покаяння, що завдяки милості Божій очищає від гріхів.
Митрополит Епіфаній пояснив, що як Христос за вірою тих людей, які принесли і опустили через дах дому паралізованого – зцілив його, так і на Божественній Літургії підноситься багато молитов за інших людей, щоб їх зцілював Бог, тому що так навчає Слово Боже.
Апостол Яків у соборному посланні настановляє нас: «Моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного. Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землі три роки i шість місяців. І знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плід свій» (Як. 5:16-18). І Сам Спаситель, Христос Господь, закликає нас: «Усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите – і буде вам» (Мк. 11:24). Також Він засвідчує: «І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю» (Ін. 14:13-14).
«Тому ми і просимо не лише за себе чи за тих, хто поруч з нами, але і за відсутніх, і за невідомих нам по імені. Не лише за добрих, але і за грішників, не лише за благодійників, але і за ворогів, не лише за живих у світі цьому, але і за померлих, які живі у вічності. Ми робимо це, бо нас спонукає віра в Бога і любов до ближніх», – підкреслив предстоятель ПЦУ.
Він також нагадав, що у Євангелії окрім прикладу із паралізованим, можна знайти багато інших подібних. Римський сотник просив про зцілення слуги – і сталося за проханням його. Жінка-хананеянка просила про свою біснувату дочку – і дитина була звільнена від влади злого духа. Дочку Яіра було повернуто до життя через молитву та віру батька її. Вражаючим є старозавітний приклад прохання патріарха Авраама про помилування грішних мешканців міст Содома і Гоморри, якби серед них знайшлося хоча б невелике число праведників. Про це читаємо у 18-ій главі книги Буття. І Бог обіцяв виявити милість до багатьох грішників навіть заради десяти праведників і заради молитви самого Авраама (Бут. 18:23-33).
Отже, перший висновок, який маємо зробити з роздумів над почутим сьогодні уривком з Євангелія, – що наш християнський обов’язок полягає серед іншого також у тому, щоби з вірою молитися не лише про власні потреби, але і про потреби інших, бо це є дієвий вияв і нашої любові до Бога, і нашої любові до ближніх, – сказав митрополит Епіфаній.
Через те, що Бог знає наперед що нам потрібно, тому молитва це не стільки прохання а скільки свідчення нашої віри в Нього, і за цією вірою християни одержують необхідне.
Владика Епіфаній пояснив чому стаються хвороби в людей.
«Хвороби є наслідком дії зла, яке проникло в саму нашу природу і принесло в неї розлад, тління, розпад. Це не означає, що кожна конкретна хвороба є наслідком особистого гріха саме тієї людини, яка хворіє. Про це ясно сказано у Писанні, а також і досвід наш свідчить, що є багато грішників, які до часу мають гарне здоров’я, і є багато добрих людей, які страждають від хвороб. Наприклад, минулої неділі, на свято апостолів Петра і Павла, ми чули з читання Павлового Другого послання до Коринфян про «жало в плоть», за позбавлення від якого тричі апостол молив Бога. Загальною є думка, що тут мається на увазі хвороба, від якої страждав Павло – але Господь попустив йому хворіти, щоби він «не звеличувався надзвичайністю одкровень» (2 Кор. 12:7)», – наголосив владика.
Отже, хоча хвороби не завжди і не обов’язково пов’язані з особистими гріхами, але всі вони пов’язані з владою гріха над кожною людиною, над самою людською природою. І тому для правдивого зцілення людини не достатньо лише вилікувати хворобу, зробити здоровим тіло – значно важливіше вилікувати душу, зціливши її від хвороби – гріха. Як тіло хворіє через пошкодження зовнішнє або від збудників хвороб, так і душа хворіє через збудників гріха – гріховні помисли, бажання та пристрасті, та через пошкодження від вчиненого зла.
Духовна причина хвороб це влада гріха і дія зла в нас, тому ми повинні дбати не лише про збереження тіла від захворювань, про його чистоту і благополуччя, але насамперед не забувати і не занедбувати свою душу. Не даремно ж у чині сповіді саме Таїнство покаяння іменується лікарнею, і священик перед прийняттям сповіді закликає грішника покаятися такими словами: «ти прийшов до лікарні, щоб не відійти тобі не вилікуваним».
Митрополит Київський і всієї України пояснив чому священник може відпускати гріхи.
Священник може священник відпускати гріхи завдяки силі благодаті Святого Духа, яку він отримує у Таїнстві священства. Бо Господь Ісус Христос після Воскресіння з мертвих подав цю благодать Своїм служителям, як про це нам сповіщає євангеліст Іоан: «Ісус же сказав їм […] Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться». (Ін. 20:21-23).
«Перше – що для нас життєво необхідною є молитва до Бога, яка є спілкуванням з Ним та виявом нашої живої віри. Молитва ця повинна бути не лише за нас самих чи за тих, кого ми знаємо, але і про інших людей, навіть не знаних нам на ім’я, бо це є один зі способів виконання заповіді любити ближнього як самого себе. І друге – що причиною хвороб є наша підвладність гріху. Тому маємо дбати не лише про здоров’я тілесне, але ще більше – про здоров’я духовне, яке досягається через покаяння, що завдяки милості Божій очищає нас від гріхів. На завершення, поклавши собі ці думки на серце, разом з тими, хто особисто був свідком зцілення розслабленого, прославимо і ми Бога, покладаючи на Нього надію на наше зцілення від хвороб та гріха!», – підсумував митрополит Епіфаній.
Повний текст можна прочитати на сайті ПЦУ.
Нагадаємо, Епіфаній провів богослужіння на Гуцульщині. Також у Львові митрополит Епіфаній вшанував Героїв Небесної сотні.
