22 червня президент Росії Владімір Путін спільно з патріархом Кірілом (Гундяєвим) і міністром оборони РФ Сергієм Шойгу відвідали головний храм Збройних сил РФ, який 14 червня освятив Кіріл. Ця зустріч Гундяєва і Путіна стала першою після провального Аманнського «собору», що відбувся у лютому цього року. Відтоді очільники Кремля і РПЦ ніде не з’являлись разом у медійному просторі.
Під час самої зустрічі Кіріл не приховував радості на своєму обличчі. Сам же Путін не проявляв жодних емоцій: ні захоплення від масштабів храму, ані радості від зустрічі із патріархом.
Гундяєв спільно із міністром оборони зробили для Путіна екскурсію по новозбудованому храмі, і показали Путіну «достопремичательности» храму. Зокрема, міністр Сергій Шойгу показав Путіну величезну позолочену ікону Спасителя, позаду якої розміщено пам’ятки полтавської битви і Другої світової війни.
У свою чергу, почувши про полтавську битву, Кіріл поспішив показати Путіну Каплуновську ікону Богородиці, біля якої, за його словами, молився сам Пьотр І перед полтавською битвою. Цю ікону Кіріл подарував храму, в особі міністра Шойгу, в день освячення. Нагадаємо, що протодиякон Андрєй Кураєв зазначив, що цим подарунком Кіріл обманув міністра, адже згідно його даних ця ікона не має жодного відношення до Полтавської битви.
Але це не завадило Кірілу схвально сповістити Путіна про те, що саме перед цією іконою молився Петр І, і вона «в таком же виде» дійшла до них. За словами Кіріла, ця ікона опинилась у нього завдяки чуда «за несколько дней до освящения храма». Ці твердження Кіріла чутно на відеорепортажі події, розміщеного на офіційному сайті РПЦ. Путін на розповіді патріарха лише кивнув головою і поцілував «реліквію».
Після оглядин храму і спільного запалення свічок патріарх провів, як зазначає пресслужба РПЦ, «краткий молебен». Цей молебен був таким собі “VIP-богослужінням”, адже всупереч усталеної практики патріарших богослужінь, Кірілу не співслужили ані єпископи, ані священики. Кірілу навіть не допомагали його іподиякони. У звершенні богослужіння взяв участь лише патріарший диякон. Примітно, що сам диякон стояв позаду Кіріла і Путіна. Таке місце розташування диякона також не звичне для практики Московського патріарха. Зазвичай диякон під час богослужіння стоїть попереду всіх на солії, де власне і виголошує слова молитовних прохань, а сам патріарх, згідно тієї ж традиції, під час молебнів стоїть на середині храму. Під час VIP-молебну все було навпаки: патріарх спільно із Путіним і Шойгу стояли на солії, а диякон позаду них.
Після молебну Сергей Шойгу показав Путіну і Кірілу червоні прапори радянських військових загонів і картину на військову тематику.
Опісля усі троє послідували на вулицю, де виступили зі словами перед російськими військовими. Розпочав Кіріл своє слово із характеристики Гітлера, яку можна застосувати і до самого Путіна у ситуації із війною в Україні. Зокрема, Кіріл сказав, що «79 лет тому назад до зубов вооруженный враг, наслаждавшийся и гордившийся своим полным превосходством над нашей страной, нарушил священные рубежи нашей Родины с полной уверенностью, что в наикратчайшие сроки одержит полную победу и сокрушит нашу державу».
Ці слова дуже влучно описують політику Путіна у 2014 році щодо України, так звану горезвісну «русскую весну». Адже Путін так само був озброєний до зубів, насолоджувався і пишався анексією Криму, порушив кордони на сході України і сподівався у скорому часі захопити усю Україну.
Далі Кирило похвалив російську зброю, завдяки якій Росія живе у «мирное время». Цей мир доступний Росії, за словами Кіріла, завдяки «мудрой внешней политики, которая осуществляется нашим государством, и наличием грозного оружия в руках наших Вооруженных сил». Звертаючись до самих солдатів, Кіріл закликав їх мати сильний дух і бути готовими віддати своє життя за «родину». «Важно, чтобы дух наших воинов был всегда несокрушимым и сильным, чтобы осознание необходимости жизнь свою положить за Родину присутствовало в сознании и в сердце каждого, кто принимает присягу. Только такая решимость, такое мужество и такая верность стране, помноженная на современные технические возможности и сверхновое мощное вооружение, и будут давать гарантию безопасности для нашей страны на многие годы», – зазначив Гундяєв.
Чи залишаться ще у когось після таких слів сумніви, що РПЦ – це церква окупанта і агресора, яка благословляє війну на Донбасі? Напевно, ні, адже сам її очільник привселюдно і публічно визнав, що погоджується із діями агресора, і більше того молиться за його здоров’я та успіх. Якби ж РПЦ поступала по правді, як і личить Церкві, то Кіріло закликав би у цей день припинити війну на сході України, і вивести звідти усіх російських військових. Для того аби не продовжувалось страхіття нової війни.
Утім така риторика очільника РПЦ видається зрозумілою, адже дивлячись на останні провали Данилового монастиря на міжнародній арені, зокрема, отримання Томосу ПЦУ і провалу Амманського зібрання, самому Кірілу зараз непереливки. Як ми неодноразово зазначали, після усіх згаданих поразок у Кремлі всерйоз подумують про заміну Кіріла на більш лояльного – Псковського митрополита Тіхона. Ця ж зустріч для Кіріла була чи не останнім шансом виправитись перед господарем Кремля. Напевно, саме це і спонукало Кирило до такої промови.
Промова самого Путіна пролунала у «кращих» тонах побєдобєсія і була написана в стилі «дєди ваєвалі». Зокрема, Путін наголосив на величі радянського народу, сказавши, що «испытания военной поры показали неимоверную силу и стойкость нашего народа, немеркнущие примеры храбрости, истинного патриотизма и преданности наказам предков беречь и защищать родную землю».
Коментуючи зібрання біля головного військового храму Росії, Путін у звичній для себе манері, приписав історію славної Київської Русі – РФ. Зокрема Путін зазначив, що «мы собрались здесь, у стен главного храма Вооруженных сил России, чтобы с глубоким почтением вспомнить о героях прошлого, почтить бессмертный подвиг нашего народа и ратную доблесть всех защитников Отечества — от Древней Руси до наших дней».
Таке привласнення історії Русі Путін озвучив не вперше. Нагадаємо, що декілька років тому відвідуючи з візитом Францію Путін назвав французьку княжну Анну – росіянкою, а її батька – Київського князя Ярослава Мудрого – «нашим великим князем».
Таким чином коротке вшанування пам’яті загиблих воїнів перетворилось на театр абсурду, головні актори якого продемонстрували сучасним воїнам, за що вони власне борються тепер, а саме за лицемірство, фальш і відверту брехню. Утім головне питання цієї зустрічі – відносини Кіріла і Путіна, залишились за кулісами. Єдине чого домігся Кіріл цією зустріччю – показати,усім конкурентам, що він був із Путіним і готовий виконувати будь-які забаганки російської влади.
Путін і Кіріл нарешті зустрілись: Вшанування пам’яті загиблих перетворилось на театр абсурду
