Не вперше «СПЖ» публікує статті, у яких критикує митрополита Елпідофора (Ламбрініадіса) за участь в акціях протесту, хвиля яких прокотилась Сполученими Штатами Америки.
Проте, публікація «Чому Фанар підтримав американський Майдан?» наглядно показує прірву між мисленням адепта «русского міра» та мешканця цивілізованого суспільства.
Стаття проводить паралелі між рухом «Black lives matter» («Життя чорних важливі») в США та Революцією Гідності в Україні, наслідком якої стало повалення режиму Януковича. І отут починається різниця.
У свідомості «русского», а тим більше чиновника чи представника проросійського інтернет-видання, будь-яка масова акція автоматично сприймається як заколот проти влади. Кожна акція протесту загрожує позиціям керівників держави, а тому, має бути придушена, або, принаймні, контрольована.
Проте в Америці, масовий рух – це адекватний спосіб захисту своїх конституційних прав. Протест в США майже ніколи не спрямований проти системи влади в цілому чи проти якоїсь конкретної партії. Масова демонстрація показує чиновникам проблему, які, у відповідь, досить швидко вживають заходів щодо виправлення ситуації.
Звичайно ж, мародери, грабіжники та хулігани додали чимало гіркоти до загальної картини. Але коли дим розвіється, американське суспільство виявиться цілковито готовим до побудови ще більш успішного соціуму з непорушними конституційними правами кожного.
Той факт, що політтехнологи всіх виборчих таборів скористаються в межах дозволеного рухом «Black lives matter», не викликає сумніву. Та в будь-якому разі Трамп залишиться жити в США, а Республіканська Партія продовжить власне існування та «боротьбу за Олімп».
Очевидно, що така вірогідність просто не вміщується в голову ідеолога «русского міра». В РФ протести такого масштабу, ймовірно, не означали б нічого доброго для всіх представників влади.
Звідси і взялись всі звинувачення в адресу Константинопольського Патріархату щодо участі його архієреїв у, так званих, «кольорових революціях».
У такий спосіб Кремль щосили чіпляється за будь-яку причину для критики архієреїв Фанару за участь у створенні та стабільну підтримку Православної церкви України.
Але насправді, чітка громадянська позиція і специфіка самого суспільства Штатів не дозволили митрополиту Елпідофору лишитись осторонь і вчинити якось інакше. В цьому і проявляється протилежний від «русского» спосіб мислення, вибір на користь якого зробила Україна у 2013-2014 роках.
