«У День П’ятидесятниці Бог ствердив, що всі мови є достойні того, щоби кожен народ своєю рідною мовою навчався Божественного Одкровення та славив Господа». Такі слова сказав предстоятель ПЦУ – Митрополит Епіфаній під час проповіді у день Святої Трійці.
Головні тези проповіді:
- Утішителем Дух Святий іменується тому, що від слів Спасителя про Його близький відхід серця учеників пройнялися скорботою. І Господь заспокоює цю скорботу, обіцяючи, що хоча Він і відійде від них, але не залишить їх.
- Сходження Духа Святого на віруючих стає для них тим самим, чим джерело чистої води – для спраглих, бо воно задовольняє життєву потребу і дає їм відновлення сил. Цей образ джерела води живої, від якої людина, яка п’є, сама стає джерелом, Спаситель використовує у проповіді до народу, слова якої ми чуємо з євангельського читання: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений» (Ін. 7:37-39).
- У день П’ятидесятниці довершується одкровення про Бога, як про Святу Трійцю, про Єдиного у божественній природі, але Троїчного в Особах – Отця, Сина і Святого Духа. У Старому Завіті ця істина відкривалася прообразно, адже в час, коли серед людей панувало язичництво, істина про Тройцю, про три Божественні Особи, могла бути спотворена лукавством духа злоби та привести нерозумних до думки про правдивість багатобожжя.
- Завдяки всьому, що звершив Син Божий заради нашого спасіння, для віруючих стало можливим прийняти Духа Святого – не лише почути голос чи побачити видіння, як чули і бачили старозавітні пророки і праведники, але сповнитися силою з висоти, таємничо прийняти Духа Святого, самим зробившись Його оселею, ставши храмом Божим, як про це каже апостол Павло у Першому посланні до Коринфян: «Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий i Дух Божий живе у вас? […] бо храм Божий святий, а цей храм – ви» (1 Кор. 3:16-17).
- На прикладі апостолів і учеників Христових ми бачимо, що вони за своїм походженням, здібностями, попередніми пізнаннями та отриманою наукою були людьми дуже різними, але коли прийняли Духа Святого, то всі стали проповідниками Божого слова і через усіх них Бог діяв, виявляючи Свою силу, благодаттю немічне виліковуючи і виснажене – поповнюючи.
- Одним з проявів Божої сили стало перше чудо, явлене після зішестя Святого Духа, коли апостоли стали проповідувати про діла Божі різними мовами, яких до того не знали і яких не вивчали, але які були зрозумілі для прийдешніх на свято до Єрусалима з багатьох країв. Цим чудом Бог не лише показав силу свою, але і ствердив, що всі мови є благословенними і всі вони достойні того, щоби кожен народ своєю рідною, зрозумілою для себе мовою навчався Божественного Одкровення та славив Господа у молитві та богослужінні.
- Дар, який у Сіонський горниці ученики і апостоли прийняли, коли зійшов на них Дух Святий, був переданий не лише їм одним, але через них був навіки поданий усій Церкві.
- Пам’ятаючи притчу про таланти, маємо не забувати, що дар Божий покладає на кожного з нас відповідальність цінувати та примножувати його, а не марнувати, закопавши в землю чи відкинувши.
