Говорити про «духовність» владики Онуфрія – щонайменше софізм. Таку думку висловив філософ-вчений Володимир Волковський, передає Главком.
Тут заступник голови ОП Сергій Трофимов зробив комплімент митрополиту Онуфрію, мовляв, його вирізняють особливі «любов, мудрість і вищий духовний рівень».
Скажіть тоді мені, що таке любов, мудрість і «вищий духовний рівень»? Це:
- наплювати на пам’ять ветеранів, героїв війни за Україну (невставанням у Верховній Раді);
- брехати про приналежність своєї церкви «ми не РПЦ», будучи членом Синоду РПЦ
- лукавити «тут ми УПЦ, а в Криму ми РПЦ»;
- піддавати мільйони своїх вірних небезпеці зараження хворобою (не встановивши, як слід, карантин);
- потурати ненависті і брехні проти інших церков («філаретівців, уніатів, сектантів, сцушників»), тоді коли УПЦ МП стала постійним генератором міжрелігійної ненависті;
- благословляти сепаратистів і терористів, які розв’язали війну в його країні;
- боягузливо уникати слів праведного засудження російської агресії проти його країни і викручуватися «ми за мир, але нападника не назвемо» (а якби РПЦ дійсно виступила проти війни і агресії, це могло б справді послужити миру);
- брехати про «громадянську війну» і претендувати стати «миротворцем» (кого примиряти будемо? боягузливо уникаючи назвати насильника – насильником?);
- толерувати українофобію і фальсифікацію української історії (українська мова, мовляв, не годиться для молитви і все в тому дусі з «Почаївських листочків»), і при цьому претендувати бути главою української церкви? (Так ви глава української або «общерусской» церкви, кого там УПЦ МП об’єднує, громадян України, чи «единый русский народ от Чопа до Чукотки»?);
- бути главою церкви, і робити вигляд, що взагалі це його не стосується (а кого? «монах» повинен бути в келії, а не в омофорі)?
- На думку заступника глави ОП Сергія Трофімова, це все – «мудрість, твердість і безмежна любов до всіх»?
У мене тільки два питання:
1) Чому один з головних представників влади у світській країні так відверто розхвалює релігійного лідера, при цьому говорить, мовляв, «папіреднікі» (с) лукаво ображали мільйони віруючих українців і втручалися в церковні справи? «Твоїми словами буду судити тебе, невірний раб!» (Євангеліє, хоча в УПЦ МП зазвичай Євангеліє не читають, у них же «духовність»). Чому він робить те ж, за що тут же засуджує Порошенка? Хіба це не лицемірство і не брехня?
Це порушення принципу світськості держави, і вульгарне потурання певній конфесії в багатоконфесійній світській країні.
2) Як український політик може так відгукуватися про релігійну організацію, яка роками толерує, а то і плодить печерну українофобію? Чому один з головних можновладців в Україні чи то сам бреше, то чи потурає мерзенній людовбивчій брехні, говорячи про МП, враховуючи все вищевказане?
Перелік запитань до владики Онуфрія я вже написав вище. Говорити про його «духовність» – щонайменше софізм. Справа в тому, що він – не монах і не рядовий вірний, а предстоятель з усіма можливостями і обов’язками. Духовність для християнина – це не абстрактний «дух» незрозуміло чого. Це конкретні вчинки в дусі Євангелія. «Віра без діл мертва», «за справами твоїми судитиму тебе», каже Євангеліє. «Духовний» християнин не може так толерувати величезну машину ненависті і брехні. А якщо ти ще й очолюєш її? Може, Онуфрій за крісло боїться, сиріч за право сісти на горньому місці? І де тут духовність?
Не можеш зупинити зло рукою – осуди словом. А святі отці, коли не могли протистояти державному злу, не на патріарший престол мітили, а в пустелю бігли.
Всі мої запитання – це суто факти, факти, і нічого крім фактів.
На випадок «а мій батюшка не такий»: ну і слава Богу, але хто знає вашого батюшку? А ось газети УПЦ МП, всякі там «Начала» і «Почаївські листочки» знають всі.
