+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,
НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ
Дорогі брати ієрархи та улюблені діти в Господі,
Досягнувши Святої Пасхи і стаючи учасниками радості Воскресіння, ми прославляємо Господа слави, який розтоптав смерть смертю і воскресив із Собою все людство Адама, відкриваючи для нас всі ворота раю.
Чудове Воскресіння Христове є підтвердженням того, що в житті світу переважає не смерть, а Спаситель, який скасував панування смерті. Спершу відомий нам як Слово без плоті, а потім як Слово, яке прийняло плоть за нас, за любов до людства, який помер як людина і воскрес із силою як Бог, Він – Спаситель, який знову прийде у славі, щоб виконати Божественний Задум.
Таємниця і досвід Воскресіння є центром церковного життя. Сяюче поклоніння, священні таїнства, молитовне життя, піст й аскетизм, пастирське служіння і гарне свідчення в світі – все це випромінює аромат великодньої радості. Життя віруючих у Церкві – це щоденний Великдень, «радість звище», «радість спасіння», а також «спасіння як радість» [1].
Ось чому служби Святого і Великого Тижня не похмурі, а наповнені переможною силою Воскресіння. На них ми виявляємо, що у Хреста (знаряддя розп’яття) немає останнього слова в плані спасіння людства і світу. Це віщує вже в суботу Лазар. Воскресіння з мертвих близького друга Христа є прообразом «загального воскресіння». Гімн «Сьогодні висить на дереві [Хресному]» досягає кульмінації в заклику «Покажи нам і Твоє славне Воскресіння». Перед епітафіями ми повторюємо: «Я возвеличую Твої страждання, я хвалю Твоє поховання разом з Твоїм воскресінням». І під час пасхального служіння ми голосно виголошуємо про справжнє значення Хреста: «Бо ось через Хрест радість прийшла усьому світу».
«Обраний і святий день» Пасхи є світанком «восьмого дня», перший плід «нового творіння». Досвід нашого власного воскресіння, велике «чудо мого спасіння»[2]. Це живе твердження, що Господь постраждав і був приведений до смерті заради нас і що Він воскрес із мертвих для нас, «віщуючи для нас воскресіння для вічних віків»[3]. Протягом усього періоду Пасхи ми з неповторною поезією оспівуємо антропологічне значення сяючого Воскресіння Христового, визволення людства від рабства до справжньої свободи, «рух і вознесіння від низу до верху і до обітованої землі» [4]. Це спасительне оновлення у Христі розуміється в Церкві як динамічне розширення євхаристичного етосу в світі, як «об’явлення істини в любові », як синергія з Богом для перетворення світу, щоб світ міг бути представленим в образі повноти останнього одкровення божественної любові в Царстві останніх часів. Жити у воскреслого Господа означає проголошувати Євангеліє «до країв землі», як це робили апостоли; це є свідчення на практиці проявленої благодаті та очікування «нового творіння», де «смерті вже не буде, ані плачу, ні ридання, ні болю більше не буде». (Об. 21:4)
Віра у Воскресіння Христове і в наше власне воскресіння не заперечує хворобливої присутності смерті, болю і хреста в житті світу. Ми не замовчуємо сувору реальність і не застрахуємо для себе, через віру, психологічну впевненість перед смертю. Однак ми знаємо, що справжнє життя – це не життя в цілому, що ми тут «мандрівники», що ми належимо Христу і що ми подорожуємо в Його вічне Царство. Присутність болю і смерті, якими б матеріальними вони не були, не є остаточною реальністю. Вона полягає в остаточному скасуванні смерті. У Царстві Божому немає ні болю, ні смерті, а нескінченне життя. «Перед твоїм дорогоцінним Хрестом, – повторюємо ми, – смерть страшна для людей; але після славетних твоїх Страждань людство налякало смерть»[5]. Віра в Христа дарує нам силу, завзятість і терпіння, щоб винести випробування. Христос – це той, хто «зцілює нас від усіх хвороб і позбавляє нас від смерті». Він – той, хто постраждав за нас і відкрив нам, що Бог «завжди для нас» і що Божа любов до нас суттєво належить до істини Бога. Цей надійний голос божественної любові перегукується зі словами Христа до розслабленого: «будь сміливою, моя дитино» (Мф. 9:2) та до кровоточивої жінки: «будь сміливою, дочко» (Мф. 9:22), в Його словах перед Страстями: «Будьте сміливі, Я переміг світ» (Ів. 16:33), та до ув’язаного Апостола народів, якому загрожувала смерть: «будь сміливим, Павле» (Дії 23:11).
Нинішня пандемія нового коронавірусу виявила, наскільки ми крихкі, як люди, як легко в нас переважає страх і зневіра, наскільки слабкі наші знання та впевненість у собі, наскільки застаріла думка про те, що смерть є подією в кінці життя, і що забуття чи замовчування смерті – це правильний спосіб боротьби з нею. Крайні ситуації доводять, що ми не здатні рішуче керувати своїм існуванням, коли вважаємо, що смерть – це непереможна реальність і непереборна межа. Важко залишитися людиною без надії на вічність. Ця надія живе в серцях усіх лікарів, медсестер, добровольців, жертводавців і всіх тих, хто щедро підтримують своїх страждаючих братів і сестер у дусі жертви, дару та любові. У цій невимовній кризі, вони випромінюють воскресіння і надію. Вони – «добрі самаряни», які, ризикуючи власним життям, наливають на рану олію та вино; вони – сучасні «киринеянини» на Голгофі тих, хто лежать у хворобі.
Цими думками, чесні браття та возлюблені чада в Господі, ми прославляємо ім’я Воскреслого Господа, що понад усіма іменами, джерело життя від Його власного світла, який освітлює всесвіт світлом Воскресіння. І ми молимося до Нього, лікаря наших душ і тіл, який дарує життя і воскресіння, щоб Він у своїй невимовній любові та доброті міг поступитися людському роду, щоб дати нам дорогоцінний дар здоров’я і направити наші кроки на прямих шляхів – закріпити божественний дар нашої свободи у світі, передвіщаючи її досконалість у Небесному Царстві Отця і Сина і Святого Духа.
Христос Воскрес!
Фанар, Свята Пасха 2020
† Варфоломій Константинопольський
Палкий молитовник перед Богом за всіх вас.
1.Щоденники отця Олександра Шмемана 1973-1983 рр. (Крествуд, Нью-Йорк: Видавництво Свято-Володимирської Семінарії, 2000 р.), с. 137.
2. Григорій Богослов, На святу Пасху, PG 36.664.
3. Григорій Палама, На святе Вознесіння, PG 151.277.
4. Григорій Богослов, там же, 636.
5. Стихира на Слава вечірні 27 вересня.
Джерело Theorthodoxworld.com.
