Митрополит Київський та всієї України Епіфаній у своєму зверненні наголосив, що нинішній час випробувань спонукає нас, найперше, до переосмислення простих, як здавалося раніше, але дуже важливих тепер речей.
Всі події людської історії відомі Богові, і Він діє не так, як люди, бо вони не знають майбутнього, а лише намагаються роздивитися його обриси, спираючись на власні судження, досвід минулого і припущення. Бог знає все, а тому кожна подія, кожна мить історії не є випадковістю. Якщо Господь допускає щось тепер, то не від безсилля, але знаючи, як обернути це до добрих наслідків. В цьому і є промислительна дія Божа: всякому добру Він допомагає, а зло, яке виникає через віддалення від добра, зупиняє та обертає до добрих наслідків. Тож головне питання для нас: а як ми сьогодні можемо послужити Добру?
Нинішній час випробувань спонукає нас, найперше, до переосмислення простих, як здавалося раніше, але дуже важливих тепер речей, а також до щирої молитви. Ми наново вчимося цінувати спілкування один з одним, інакше тепер звучать слова заповіді Божої любити ближніх, як самих себе. Перебуваючи під час карантину вдома, ми маємо для рідних час, якого раніше завжди бракувало, а також розуміємо, що перед загрозою хвороби всі рівні – згубний вірус не обирає людей за матеріальним чи соціальним статусом, і навіть найбільший замок-будинок в одну мить може перетворитися просто на велику пустку…
Що варто зрозуміли натомість? Що надважливою є людяність, милосердя, турбота. Що медичні працівники, продавці в магазинах та аптеках, а також інші люди, які забезпечують нас базовими послугами, зараз ризикують власним здоров’ям, а тому чинять подвиг самопожертви заради нас із вами. Що, дотримуючись усіх рекомендацій щодо запобігання поширенню згубного вірусу та захищаючись від хвороби, ми також убезпечуємо й інших від зараження. Тож наша віра нехай виявиться у справах: у щирій молитві за всіх, хто поруч, у турботі про ближніх, про їхнє здоров’я та безпеку.
Особливої опіки та захисту нині потребують люди старшого віку. Багато хто з них опинився на самоті, бо діти з онуками живуть окремо чи далеко від них. Дехто через різні життєві обставини не підтримує стосунків з ріднею, дехто – втратив її. Тож давайте будемо уважними та милосердними один до одного. Згадайте: можливо, у вашому під’їзді чи сусідній хаті живуть одинокі старенькі, і допомогти їм нікому? Не забуваючи про правила власної безпеки, ви можете стати для них надією та рятівною підтримкою у ці складні часи. Поцікавтеся, як у них справи, чи потрібна їм допомога і яка саме. За можливості, ви можете їм допомогти самі або залучити інших небайдужих, вірян, волонтерів. Ваш вияв турботи та уваги – це вже допомога.
А також не забувайте частіше телефонувати своїм батькам, бабусям чи дідусям, говорити з ними. Якщо можете, замовте для них доставку продуктів, ліків, необхідних товарів або допоможіть їм оплатити базові послуги, щоби вони зайвий раз не виходили з дому і не ризикували власним здоров’ям. Щоразу нагадуйте їм, щоб вони у громадських місцях обов’язково користувалися необхідними засобами індивідуального захисту. Так ви подаруєте їм увагу, турботу, надію на краще та відчуття того, що вони не самі! Пройдемо усі випробування разом!
